Проте нині, після серії чудових концертів, навіть скептики
змушені визнати: Львів одержав не просто елітарне свято, а й побачив справді
бездоганний рівень його організації. Про попередні підсумки й перспективи
цього непересічного проекту кореспондент «Дня» Ярина КОВАЛЬ запропонувала
поміркувати його ініціаторам — режисерові Сергію Проскурні та директорові
мистецького об’єднання «Дзига» Маркіяну Іващишину, а також ректорові Львівського
вищого музичного інституту імені М. Лисенка Марії Крушельницькій.
Марія КРУШЕЛЬНИЦЬКА: Колись у Львові гастролювали Ріхтер,
Коган, Ойстрах, інші визначні виконавці. Тепер — повне провалля. Філармонія
ледь жевріє. З огляду на це, проект можна тільки вітати. Бо завдяки йому
маємо змогу почути видатних музикантів, а переповнені зали лише доводять,
наскільки публіці бракує справжніх мистецьких вражень.
Сергій ПРОСКУРНЯ: Я дивлюся на цей проект дещо ширше. Як
арт-продюсер, я ставив перед собою завдання створити таку мистецьку подію,
котра не лише зацікавить публіку, а й значною мірою стимулюватиме саму
мистецьку ситуацію, наче кинутий у воду камінь, який збурює навколо себе
хвилі.
Маркіян ІВАЩИШИН: Коли ми починали проект, було багато
сумнівів: чи захочуть усі ці гранди до нас приїхати. Диригент Роман Кофман
та режисер Сергій Проскурня зробили максимум, щоб культурні метри переступили
через свої комерційні вимоги й виступили у Львові. Проект показав: незважаючи
ні на яку скруту, зараз цілком можливо щось робити в культурі.
— Чи всі артисти, які побували у Львові, справді є «грандами
мистецтва»?
Маркіян ІВАЩИШИН: Бачте, є певний рівень і певні ілюзії.
Але вагомо і те, й інше. Можливо, ми й переоцінювали декотрі імена, але
водночас, завдяки цим концертам, відкривалися музиканти, досі нам невідомі.
Саме українські музиканти, як, скажімо, киянин Ігор Іщак, котрий «зірвав»
на концерті значно гучніші оплески, ніж розрекламована «зірка». Отже, на
цій сцені у порівнянні з високогонорарним грандом стало зрозуміло, що й
ми маємо не гірших особистостей.
— А вас не дивує феноменальна некритичність львівської
публіки, коли після кожного (!) концерту всі глядачі аплодують стоячи і
кричать «браво»?
Марія КРУШЕЛЬНИЦЬКА: Особисто для мене ці одностайні вставання
— якась дивна і незрозуміла традиція. Напевно, ми дуже гостинні, тож абсолютно
всіх і сприймаємо доброзичливо.
Маркіян ІВАЩИШИН: Якби у Львові було насичене концертне
життя, то існувала б ситуація для дискусій. А поки що і сам проект, і запрошені
митці сприймаються як якась дивина. Плюс на свідомість публіки тисне реклама:
сказали гранди, отже, гранди. Львів — дуже консервативне місто. На професійну
критичну оцінку тут мало хто здатний, тим більше за умов, коли увесь зал
перебуває під впливом емоцій. З іншого боку, для будь-якого львів’янина
приємно, що він бачить на сцені світову величину. А втім, є в цій відкритості
й свої переваги. Гідон Кремер дав чотири концерти в Україні: два у Львові
й два у Києві. Для нього це нетипово, бо, зазвичай, під час турне він виступає
в кожній країні лише раз. Але для нас зробив виняток. Річ у тім, що тут
інша атмосфера, яка дає можливість жити в реальному світі, а не в світі
ілюзій. Приїхавши до Львова, гранди проживають не в найблискучішому готелі,
харчуються у «Вавилоні» — місці, де «тусується» творча молодь. Це спілкування
зі львівською мистецькою елітою для візитерів виявилося дуже важливим.
Інакше кажучи, усе академічне мистецтво світу тримається на певному снобізмі,
а у Львові підкоряє якраз теплота, людяність, щирість. Грандам приємно,
що тут до них ставляться не як до «зірок» — механізму заробляння грошей,
а просто як до творчих людей.
P. S. Найближчої суботи, 13 лютого, у рамках арт-проекту
«Гранди мистецтва у Львівській опері», який, до речі, відбувається під
патронатом директора Національної телерадіокомпанії Зіновія Кулика та мера
Львова Василя Куйбіди, виступить славетне грузинське театральне подружжя
— Софіко Чіаурелі та Коте Махарадзе.
«ГРАНДИ МИСТЕЦТВА У ЛЬВІВСЬКІЙ ОПЕРІ» — УНІКАЛЬНИЙ СИМБІОЗ
МУЗИЧНИХ, БАЛЕТНИХ І ТЕАТРАЛЬНИХ АКЦІЙ. ЗАВДЯКИ ЙОГО ОРГАНІЗАТОРАМ ЛЬВІВ
НЕВДОВЗІ ПОБАЧИТЬ, ЗОКРЕМА, «ГАМЛЕТА» РОБЕРТА СТУРУА З КОСТЯНТИНОМ РАЙКІНИМ
У ЗАГОЛОВНІЙ РОЛІ
