Про спільний проект «ГогольFest», який розпочав життя завдяки культурно- мистецькому та музейному комплексу «Мистецький арсенал» та Центру сучасного мистецтва «Дах» і був приурочений до 200-річчя від дня народження класика, «День» згадував неодноразово (див. «День» № 138 від 17 серпня 2007 та № 147 від 4 вересня 2007). Проведення першого етапу фестивалю «Гоголь. Портрет» засновники проекту називають «репетицією урочистостей», запланованих на 1 квітня 2009 року. Про його деталі розповідає Микола СКИБА, керівник Департаменту розвитку комплексу «Мистецький арсенал».
— Заходи, які проводилися 7—14 вересня — це перший крок до започаткування нового поліфункціонального культурологічного фестивалю, який органічно поєднує різні види мистецтв і творчої діяльності. Весь проект буде проведено на території комплексу «Мистецький арсенал», який вже під час першого етапу показав, наскільки вдало поєднані місце проведення з програмою фестивалю. Адже простір комплексу, так само, як і постать Гоголя, на енергетичному рівні є нашаруванням культурних пластів різних часів — це об’єкт, який прожив своє окреме життя. Містика ще й у тому, що німецький інженер старого «Арсеналу», Йоган Мейер, який був на службі в київського генерал-губернатора, розписуючись за гонорар, написав: «Я вірю, що будував не військовий об’єкт, і він неодмінно буде використовуватись для мирних потреб». Гоголь та старий «Арсенал» фактично є ровесниками, якщо звернутися до коріння. Метафорично, вони навіть ззовні схожі. Все це створює певні поштовхи для людей з творчого середовища.
— Як і коли з’явився поштовх до створення «ГогольFest»?
— Середовище творчих людей почало розростатися з початком робіт в напрямку «Мистецького Арсеналу». Серед креативних постатей був Владислав Троїцький, з подачі якого в колі митців знайшли благодатне підґрунтя ідеї, які виникали ще в «ДАХу» в рамках проекту «Мистецькі салони». Тоді один із салонів був присвячений закиду Гоголя в майбутнє — незакінченим «Мертвим душам». В подальшому тема пластів Гоголівської творчості підіймалася Владом разом із Володимиром Кліменком (Клім). І, нарешті, це все об’єдналося багатьма факторами: простором, який ми почали опановувати, наближенням ювілею Гоголя і бажанням зробити новий фестиваль на новому просторі. Власне в цьому і є сенс призначення цієї території — бути своєрідною посудиною, в якій можуть змішуватися ідеї завдяки творчій алхімії.
— Ваші очікування виправдались під час проведення «репетиції»?
— Цілком. Більше того, після «ГогольFest» я впевнений, що саме звідси будуть поширюватися справжні творчі продукти. Заснування простору на рівні відчуттів дає надію на те, що він буде існувати, як творча оаза, територія митців для створення, проведення, участі в масштабних культурних подіях. Адже вони весь час туляться в своїх невеличких галереях, з яких їх весь час намагаються викурити, на горищах, в мансардах, в нових офісах на примах приміщень різних структур. А «Мистецький арсенал» планує стати територією, яка б задавала домінанту багатьом аспектам.
— Які складнощі та які позитивні моменти спіткали проект «ГогольFest»?
— По-перше, все це розгорталося на території, фактично, будівельного майданчика. В цьому був певний мінус, але, з іншого боку, це давало більше творчої свободи. Наприклад, здійснити такі піротехнічні ефекти, які ми застосовували на фестивалі, в іншому приміщенні було б просто неможливо. Крім того, заважали стислі терміни, в які це робилося — ми не встигли знайти потужних спонсорів, які б забезпечували всі потреби фестивалю. Невеликий термін був і для учасників — відбір їх робіт за наявності більшої кількості часу міг би бути більш концептуальним, допасованим до простору «Мистецького арсеналу». Проте, розтягуючи час, втрачається і запал, і якраз цей термін дав нам кілька яскравих композицій. Було багато й позитивних знахідок. Наприклад, нам вдалося поєднати різну цільову аудиторію: за виступами духовних виконавців йшли виступи епатажних, бурлескних, сучасних груп. Так, після колективу джазу виступав гурт «Пенопласт» і вони намагалися зрозуміти один одного, врешті-решт, знайшовши спільну мову. Таким чином, ще одна із стратегічних цілей комплексу була «вбита» — зменшення розриву між каноном і повсякденними культурними практиками. Цей розрив потрібно заповнювати, інакше в суспільстві наростає розрив між носіями антагонічних світовідчуттів.
— А кому належав вибір гуртів, які були запрошені для виступів на фестивалі, й таке вдале їх поєднання?
— Багато в чому ця роль належала Троїцькому, — як людині, яка «живе» в цьому середовищі. Деякі частини програми підказували інші організатори, оскільки в рамках проекту була презентація книги «Партесні концерти XVII— XVIII ст.» і ми намагалися, щоб виконавці вписалися в задуману програму. А доповнив їх виступ оркестр «Київські солісти» (музика ХХ—ХХI ст.). Таким чином вийшов певний ланцюжок: духовна музика XVII— XVIII ст., музика Гетьманської доби та музика у виконанні Ніни Матвієнко та інших виконавців (джазові імпровізації, гурт «Даха-Браха») — певний спектр музичної культури, який був доповнений візуальним рядом: від класичного «Гоголь.Портрет» до інсталяцій і перформансів. Те ж саме в театральному аспекті — вкраплення класичної драматургії і сучасний поставангардний театр.
— Постать Гоголя — цікава та містична. Чи були в цьому напрямi якісь відкриття протягом фестивалю?
— Гоголь — постать-мембрана. Він між минулим і майбутнім. Найбільше це проявилося під час літературного круглого столу, на якому зібрались під час діалогу Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Юрій Курков, брати Капранови, Олександр Бойченко, Андрій Бондар і гість з Росії — літературознавець, гоголезнавець Олександр Іваницький. Йшлося про постать Гоголя, намагалися зрозуміти, до якого пласту належить Гоголь, який культурний проект він представляє. Пролунала цікава теза — що він завершує бароковий проект. Дійшли до висновку, що постать письменника — як мембрана: Гоголь містичний, занурений у світ підсвідомого і Гоголь — як гостросоціальний письменник.
— Чи багато гостей було на фестивалі й кого з відомих людей зацікавив «ГогольFest»?
— Так, зацікавлених було достатньо багато, на деяких акціях нараховувалось близько тисячі чоловік. Це говорить про те, що подібні проекти є бажаними для публіки. Із відомих — до нас завітали колишній посол України в Німеччині, радник Ющенка Сергій Фареник, посол Сполучених Штатів Вільям Тейлор, представники посольств Швеції та Польщі, культурних інститутцій.
— Тож «Арсенал» вже має конкретні цілі та наміри... Розкажіть про подальші ідеї та етапи просування до мети.
— Поки що ми намацуємо майбутні шляхи, і «ГогольFest» був одним із заходів в цьому напрямку. Перш за все, ми плануємо масштабне проведення конкурсу на визначення кращої концепції будівництва комплексу. Ми визначимо об’єм та надамо йому форми, а для його заповнення вже стануть у нагоді фестивалі та інші мистецькі заходи. Це має бути споруда не лише з цегли та цементу, але й і з людських відносин — живої мережі стосунків та контактів. Остаточне завершення будівництва планується на 2012 рік. Крім того, буквально наступного тижняпісля «ГогольFest» відбулися «Дні мистецтва перформансу». Це нове для Києва явище, мистецтво, яке творить «тут і тепер», в центрі якого є не результат, а процес творення, в який втягується глядач. Це є міжнародна акція. Спочатку вона зародилася в Польщі, потім набрала обертів в Білорусі, а тепер — в Україні — вибудовується центрально-східно- європейський трикутник. А надалі є роздуми на тему організації фестивалю дизайну, різноманітних корпоративних акцій. Наша місія — стати вікном у світ для України і вікном для світу в Україну. Хотілося б залучати експозиції класичного мистецтва із провідних музеїв світу — того ж Рембранта, Ван Гога, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі. Маємо наміри проводити актуальні явища і музичної сфери — комплекс буде позиціонуватися і як центр української музики, з сучасним залом, не менш, ніж на 1500 місць. З іншого боку, хотілося б просувати не людські ресурси, а сам продукт, відкривати таланти. Тому ми пропонуємо агентські послуги, які б допомогли вийти на різноманітні конкурси, фестивалі.
— А які заходи ви плануєте проводити в рамках фестивалю «ГогольFest» і що цікавого запропонуєте глядачам?
— Сам «ГогольFest» має стартувати у квітні 2009 року, коли будемо святкувати 200 річчя з дня народженняписьменника. Він передбачає чотири сходинки: пілотний проект — це, власне, «Гоголь.Портрет», який пройшов у вересні цього року. У травні 2008 року відбудеться другий етап, а восени — останні два. І в квітні 2009 ми вийдемо на фінішну пряму. За цей час ми плануємо посилити театральну частину, театралізувати проект, залучивши відомих режисерів: Андрія Жолдака, Дмитра Богомазова, Володимира Кучинського. Вдосконалимо також музичну частину за рахунок етно-джазової музики. І все це буде просякнуто та об’єднано гоголівською тематикою — цитатами, обговореннями творів, аспектів життя письменника та багатьом іншим. Адже Гоголь торкнувся серцевинних пластів культури, тому ми хочемо викорастити енергетику кожного з них. Він — як провокація, який дає привід розмірковувати над сьогоденням. Кожен фестиваль буде живою лабораторією, яка виявить всі пласти: філософський, літературний, театральний та музичний.
— Якщо говорити про наступні цикли діяльності «Мистецького арсеналу», який об’єкт ви б поставили в центр уваги?
— Швидше за все, він буде пов’язаний не з іменем, а з типографією, щоб не було «штовханини» між іменами і постатями.
