Це видатний майстер традиційного китайського живопису. Хе Шуйфа відомий у багатьох країнах світу завдяки глибокому вивченню орнітологічного та хроматологічного живопису, делікатному, професіональному художньому шарму його робіт, де за основу править піджанр японської гравюри укійо (зображення квітів і пташок).
Усі твори художника виконано у стилі гунбі («витончений пензель»), або, як інколи його називають, «стилі чітких ліній». Вивчаючи основи орнітологічного живопису, Хе Шуйфа копіює твори художників династії Сун (960—1279), на час правління якої припав період культурного й економічного розквіту Китаю. 1971 рік позначений головною переломною подією в житті автора — знайомством із Лу І Феєм, майбутнім наставником і товаришем художника, який порадив на той час шукаючому себе в живописі, молодому Хе Шуйфа спробувати себе також і в іншому стилі виконання, у стилі сеі («передання ідеї»), який також називають стилем «грубого пензля», де, як правило, відсутні чіткі контурні лінії, художник віддає перевагу радше вираженню емоційного, душевного настрою, ніж точному зображенню деталей.
Зображені митцем квіти вирізнялися яскравою кольоровою гамою та поєднанням червоного й жовтого тонів, які дали пурпуровий відтінок, що наділяє квітку пишністю, грацією, величчю. 1978 року художник вступив до Китайської національної академії мистецтв по класу живопису Лу І Фея й розпочав вивчати техніку орнітологічного живопису. За роки навчання Хе Шуйфа переймає кращі якості з досвіду наставника — правильну постановку композиції, специфіку різноманітних методик роботи з тушшю й фарбами. Цей період вважають стрімким із погляду професійного й особистісного зростання художника.
Свої роботи Хе Шуйфа виконує по пам’яті, відтворюючи всі найяскравіші та вражаючі моменти власних життєвих спостережень. Зображення без зайвих деталей переноситься на паперову або шовкову основу, й автор із максимальною точністю добирає тони й напівтони. Щоб зробити тони якомога ближчими до природних, художник дуже уважно відстежує концентрацію води в пропорції з фарбами. Він ретельно ознайомлюється з біологічним циклом квітки, періодом до цвітіння та після. Із 1980 року митець повністю присвячує себе роботі в стилі сеі, звільняється від деталізованого копіювання природи й виражає власну концепцію в ідеалізованій формі. Він самостійно експериментує з різноманітними методиками змішування туші з фарбою, удосконалює техніки нанесення штрихів і ліній, підвищує рівень каліграфічної майстерності, що послужило фундаментом для найпродуктивнішого періоду його творчості — періоду роботи в стилі сеі.
Новаторським досягненням Хе Шуйфа є його новий підхід до композиційної організації полотна. Він досить сміливо вилучив із композиційних постановок каміння та інші замінники ґрунту й фундаменту, створивши таким чином ширшу панораму для споглядання, залишаючи глядачеві місце для фантазії та домислів.
Роботи митця зберігаються в Пекінській художній галереї, мавзолеї Мао Цзедуна, Американо-Азіатському музеї мистецтв, у Музеї японського мистецтва, Музеї мистецтв Східно-Атлантичного континенту, у Шанхайській академії живопису; вони прикрашають залу засідань народних депутатів Китаю, Державної адміністрації президента, залу конференцій Будинку міністерств та відомств, палац прийому почесних гостей державного значення. Його роботи вміщено в понад 700 різноманітних збірниках і публікаціях із різних напрямків і жанрів мистецтва. 1997 року йому надано звання «Видатний художник Китаю».
