Ми слідкуємо за політичними подіями, ревно відстежуємо кожну новину в Інтернеті або на телебаченні. Але навіть гадки не маємо про те, які зміни стаються тим часом у культурному просторі Росії. Розповімо про один показовий приклад... Ні, це була не «Травіата» і не «Ріголетто». Йдеться про оперу відомого за радянських часів композитора Маріана Коваля «Севастопольці», яка в афішах згаданого театру дістала назву «Крим» (так звана опера-мітинг у одній дії, поставлена режисером Юрієм Олександровим). Це й не дивно, бо лібрето та сюжетні ходи цього твору геть перероблені постановниками. Щодо українського прізвища автора музики, не впадайте в оману. Зазначимо, що він народився в Ленінградській області, боявся Сталіна як вогню й давно залишив цей світ. Оперу ж написано 1946 року (в тодішній телеверсії вона називалася «Останній катер», на сьогодні про це вже всі забули). Особливу увагу в цій виставі приділено заокеанським та західноєвропейським «ворогам»... Чи варто продовжувати? І чи варто пояснювати російську філософію протистояння усім цивілізованим державам світу?
У цій виставі на сцену виходить жінка, у кримськотатарському вбранні, і натхненно співає про жадане єднання з росіянами. Ми ж бо з вами знаємо, наскільки цей постановочний хід протирічить реальним обставинам! Також протягом перегляду цієї виставі неможливо не згадати про те, що Росія закрила в’їзд для всіх, хто протестував проти анексії Криму. Зокрема для Рената Чубарова та Мустафи Джемілєва. Справді, росіяни замислили найсправжнісінький бенкет під час чуми!
За висловом петербурзької «Нової газети», під час прем’єри «Криму» в залі ридали всі — глядачі, актори й білетерки... Уявіть собі — ридали! Настільки сильним було враження від дешевої підтасовки фактів і страхітливого перекручення твору безвинного автора, який помер аж 43 років тому й гадки не мав про те, на що перетворять його оперу нащадки, фанатично захоплені путінською ідеєю фашизації Росії. Якщо протягом найближчих тижнів російські канали повторюватимуть їм, що земля є плоскою і її тримають на спинах три гігантські слони, невдовзі всі росіяни в соціологічних опитуваннях повторюватимуть саме це! Навіть у нацистській Німеччині ми не знайдемо схожих аналогів. А тепер іще уявіть собі, що до сюжету опери «Крим» додали епізоди страт Петра Порошенка та Арсенія Яценюка! Себто законно обраний Президент України (та й так само обрана Верховна Рада), за забаганкою кремлівських демонів, мають називатися злочинною «хунтою». З чим це можна порівняти? З північно-корейською пропагандистською маячнею? Але навіть там все відповідає реальним фактам сьогодення і не перетворюється на смішну буфонаду, яка протистоїть усьому світові. То що ж сьогодні коїться в Росії? Масовий сказ, сліпота? З огляду на те, що Володимир Путін нещодавно назвав Йозефа Геббельса «талановитою людиною», не знаєш, що й думати. Адже саме Геббельс вважав усіх росіян «недолюдьми», про що неважко дізнатися з його численних виступів та інтерв’ю. А щодо хунти зауважимо таке. Як відомо, хунта — це влада військових. В Україні такого явища ніколи не було! На відміну від Росії, де зараз майже всі ключові пости обіймають феесбешники або військові, включно із президентом. То де ж править хунта?
Але повернімося до «касової» вистави «Крим» Театру «Санктъ-Петербургъ Опера». Від вигуків «Крим — наш!» вже втомилася навіть Росія. На черзі — перегляд скоєних злочинів та помилок. Лише Бог знає про те, коли пануватиме справедливість. До речі, на виставу глядачам можна було потрапити лише після ретельного догляду через металеву «рамку». Чого ж так бояться росіяни? Чи не власної злочинної підступності й підлості? На сцені — трупи... Що ж подумають колишні ленінградці та їхні нащадки? Вони ж бо не бувають в Україні і вірять виключно російським телеканалам. І це — катастрофа, яка лише підтверджує жахливу зраду Росії, що віддавна проголосила себе нашим «старшим братом».
Тож слідкуймо й надалі за оперним життям Росії. Адже вони мають Большой та Маріїнський театри, і це дає їм право досхочу маніпулювати думками їхніх співгромадян. Подивімося лишень, чим усе це закінчиться...
