Колись слухач знав прізвища авторів улюблених пісень (композиторів Олександра Білаша, Ігоря Шамо, Володимира Івасюка, поетів — Миколу Сингаївського, Дмитра Павличка, Михайла Ткача, Бориса Олійника та інших). Тепер, здебільшого, відомі лише імена або псевдоніми популярних виконавців і назви груп. Чия мелодія? Чиї слова?
Про нинішній стан української естради розказує співачка Жанна Боднарук і її чоловік, менеджер, композитор Анатолій Карпенко. Він нещодавно написав мюзикл «Про світло, або Мелодія Надії», присвячений 390-річчю створення Києво- Могилянської академії. Цей твір насичений українським пісенним мелосом і розповідає про життя київських студентів (тоді їх називали спудеї) часів заснування академії. Жанна Боднарук виконає роль Володарки часу, яка переміщає головного героя Миколу Іскру у ХХI сторіччя. Герой розуміє, що пісня, яку написала його кохана, дівчина Надія, стала народною — це головна родзинка спектаклю. Як зізнався композитор А. Карпенко, «головне у цьому спектаклі — з’єднати минуле і сьогодення, показати, що коріння нашої музичної культури сягають у давні часи».
Новий мюзикл планується поставити у Палаці «Україна».
— Чи існує вже компакт-диск із записом музики?
Анатолій КАРПЕНКО: Робота над мюзиклом розпочалася всього три місяці тому. 90 відсотків вже здійснено: написано партитуру, зроблено аранжування, звук записано із виконавцями головних ролей. Це величезний обсяг роботи. У творі 17 основних музичних тем окрім суто інструментальних. У мюзиклі зайняті прекрасні артисти. Ми запросили солістів Національної опери України: Дмитра Попова, Павла та Петра Приймаків, лауреата міжнародних конкурсів Тетяну Ганіну, молодих співаків Олега Павлишина та Василя Лазаровича і, звичайно, у спектаклі бере участь Жанна Боднарук. До речі, вона виросла в сім’ї видатного хорового диригента Любомира Боднарука, і класичне мистецтво для неї не порожній звук. Вона естрадна співачка, але з сильним голосом і серед оперних вокалістів не загубиться. Жанно часто співаєте сольні партії в Хорі імені Бортнянського, яким керує батько.
Мені здається, що мюзикл зацікавить публіку з різними смаками. За допомогою музики різних часів я прагнув, щоб у виставі була класика, автентика, джаз, рок і реп і щоб усе це логічно поєднувалося...
— Зараз небагато естрадних співаків зможуть на рівних виступати з оперними артистами...
Жанна БОДНАРУК: Артисти, які категорично розділяють класичне і естрадне мистецтва, вважають за недоцільне виконувати пісні, вважаючи це «попсою»... Кожен співак сам комплектує свій репертуар. На мою думку, справжній артист має вміти співати все! А також вільно відчувати себе в будь якому жанрі.
Наприклад, чимало наших співаків хваляться, тим, що вони не знають нот. Але це ж ганьба! Це як хірург, який не вміє тримати скальпель. На жаль, немає сьогодні критеріїв: кому можна йти на професіональну сцену, а кому треба співати в клубі аматорської пісні...
Анатолій КАРПЕНКО: Для мене є поняття: музикант, який мусить вміти заграти чи заспівати і класику, і естраду і джаз. і рок. Є категорія діячів від музики, які окрім кількох «рокових» акордів на гітарі нічого грати не вміють, але вони зовсім не комплексують і навіть цим пишаються, вважаючи себе теж музикантами. Ді-джеї теж кажуть, що вони грають музику, але це не так — вони її «програють», а грають — справжні музиканти, але також не всі... Ми чекаємо, коли ж держава, нарешті, зверне увагу на артистів естрадного мистецтва, а не на шоу-бізнес і професіоналізм буде брати верх над зв’язками і грішми.
— Ви хочете сказати, що українська естрада зараз у занепаді?
Жанна БОДНАРУК: Не українська пісня в занепаді. А ставлення нашої держави до неї у занепаді. Взяти, наприклад, концерти на Майдані Незалежності. Сьогодні там переважно виступають другорозрядні групи, а не дійсні майстри. Дорослі ще можуть розуміти, що добре, а що погано, але діти думають, що те, що їм показують, і дійсно є найкраще. Я не хочу, аби мого сина виховували на шоу-бізнесі. Я вважаю, що естрадне мистецтво ніколи не може бути серед шоу-бізнесу. Бо естрада — це мистецтво.
— Справжній естрадний співак мусить схвилювати, аудиторію, змусити її замислитися, а не просто покрутитися перед публікою, щоб вона через п’ять хвилин після концерту забула все, що почула.
Анатолій КАРПЕНКО: У нас є дискотеки, на яких можна покрутитися. Але не можна усю країну перетворювати на дискотеку. Чому дворові групи вилізли на Майдан і їх підносять як досягнення української культури? Дворові групи повинні виступати у дворі...
— Жанно, ви вже маєте досвід співпраці із оперними артистами?
Жанна БОДНАРУК: Так. Я записала дуети із академічними співаками Валерієм Буймістером, Павлом Приймаком, Михайлом Красовським. На День незалежності на Майдані я співала твір «Братаймося» (музика Анатолія Карпенка, вірш Михайла Ткача) у супроводі хору імені Бортнянського разом із народним артистом України Олександром Дяченком і братами Приймаками. Мені здається, що ми показали гарну, високопрофесійну роботу.
Анатолій КАРПЕНКО: Пригадайте легендарний дует Кабальє і Меркюрі. Вони вражали водночас шанувальників і опери, і естради, бо обоє співали професіонально, але кожен з них був на своєму місці.
— Нині багато розмов точиться про місце української естради і чи чекають нашу пісню у Європі? Так, був прорив Руслани Лижичко на «Євробаченні-2004» і досі під її «Дикі танці» танцюють європейці. Але й була прикра поразка «Гринджолів». На вашу думку, яка пісня мусить представляти Україну на наступному «Євробаченні»?
Анатолій КАРПЕНКО: Творчість — це не спорт, а місце, зайняте у конкурсі, навіть міжнародному, ще не критерій. До того ж «Євробачення» — це не той конкурс, на якому журі складається із професіоналів. Це конкурс слухацьких і, підкреслюю, глядацьких симпатій. Інакше не можна зрозуміти, чому грецька співачка Хелена Папарізу перемогла у Києві, адже були співаки набагато кращі за неї. Взагалі, рівень співаків «Євробачення-2005» був дуже високий. А Руслана — молодець, така собі Ксена. Вона зробила видовищний номер, який мав успіх. Але перемогу Руслани я все ж не переоцінював би. Лижичко робить гарне діло — «розкручує» бренд Україна. А наше мистецтво має різні барви. У нас співоча нація, є прекрасні виконавці, а наша музика дуже мелодійна. Наприклад, не дуже відомі широкому загалу оперні співаки: брати Приймаки, Тетяна Ганіна, Дмитро Попов... Може, когось з них командирувати на «Євробачення»? Пригадайте, співачка з Мальти Кіяра на конкурсі у Києві отримала друге місце саме за вокал бо співала прекрасно пісню «Ангел». Втім, є оргкомітет по підготовці до конкурсу і хай вони думають хто буде представляти нашу країну на «Євробаченні-2006».
— Співаки не дуже охоче розказують про плани. Чим ви збираєтесь займатися найближчим часом?
Жанна БОДНАРУК: Співати, записуватися. Робочий день у нас з Анатолієм розпочинається о п’ятій ранку і триває до 10 вечора. Працюємо разом без вихідних у студії. Зараз Анатолій пише музику до кінофільму «Мости сердечні, або Любов-любов«(режисер Лев Карпов). Там зайняті прекрасні актори Богдан і Остап Ступки, телеведучі Світлана Леонтьєва, Сніжана Єгорова та інші.
