Нагадаємо, наша газета 31 жовтня першою повідомила про те, що «Безпрецедентні гастролі Національного симфонічного оркестру України по США — під загрозою зриву» — прославлений колектив запросила відома компанія Columbia ArtistManagement виступити з понад чотирма десятками концертів по Америці (!), але в наших оркестрантів під орудою В. Сіренка немає грошів на квитки, а тому турне, яке було б дуже престижним для України, може не відбутися. І музиканти звертаються до всіх небайдужих меценатів та спонсорів допомогти з цією проблемою...
І от минув місяць. Чи змінилося щось на краще? Знайшлися кошти і чи відбудуться гастролі — про це наша розмова з генеральним директором Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України — Олександром ГОРНОСТАЄМ.
«МИ ПІДГОТУВАЛИ П’ЯТЬ ПРОГРАМ, У ЯКИХ ПРОЗВУЧАТЬ ТВОРИ НАШИХ СУЧАСНИКІВ»
— Запрошення ми отримали від повідної американської агенції Columbia ArtistManagement, яка працює на арт-ринку понад 70 років і з якою співпрацюють провідні колективи й солісти академічної музики світу. Турне заплановано з 17 січня до 26 березня, і за цей час наш Національний симфонічний оркестр має виступити з 43 концертами по США та одним у Канаді, в Торонто, — розказав О. ГОРНОСТАЙ. — Перший виступ відбудеться 18 січня у Флориді, а останній — 26 березня в Сан-Франциско. Ми підготували п’ять програм, у яких прозвучать твори наших сучасників — Мирослава Скорика та Євгена Станковича, а також світова класика зі спадщини Петра Чайковського, Сергія Прокоф’єва, Дмитра Шостаковича, Сергія Рахманінова, Антоніна Дворжака, Джузеппе Верді і Роберта Шумана. Таких масштабних гастролей за океаном з великими творчими колективами ще не було.
— Олександре Васильовичу, кошти на це турне вже знайшли?
— За умовами агенції Columbia ArtistManagement, вони повністю забезпечують колектив на території США (беруть на себе проживання артистів у готелях, переїзд по континенту, рекламна компанія) — це приблизно $1 млн 200 тис. плюс дирекція залів, у яких ми будемо виступати, беруть на себя забезпечення концертів, і це ще приблизно $1 млн 400 тис., а все турне обійдеться американській стороні у $2 млн 600 тис. на організацію наших концертів. Ми маємо знайти $90 тис. на дорогу до Америки і щоб привезти з собою свої інструменти.
За такою простою формулою працюють усі найвідоміші колективи світу. За кордоном наші колеги мають потужну фінансову підтримку (спонсорську чи державну), то у них не виникає проблем. А в нас ще не врегульовані закони і не працює система меценатства та спонсорства, а тому активно шукаємо партнерів, небайдужих людей, меценатів і доброзичливців, які зможуть допомогти. Нині справа рухається, але не так швидко, як хотілось би. Є загроза, що через брак коштів нам доведеться скорочувати склад музикантів (скоротити струнні групи), і це буде не повноцінний колектив із 90 осіб, а із 75 чи 72... Бо не секрет, що чим більше музикантів, тим кращою є якість звучання. А ми маємо бренд — Національний симфонічний оркестр України і своїми виступами представляємо мистецтво нашої країни за кордоном. Треба не забувати про імідж України!
Наприклад, авіакомпанія AustrianAirlines є спонсором знаменитого Віденського філармонічного оркестру. У них навіть є спецлітак, який розмальований зображеннями музичних інструментів. У багатьох країнах світу великі оркестри мають своїх спонсорів. Про таке ми можемо лише мріяти. Знаєте, ми почали переговори про гастролі в США ще 2014 року. Тоді відбувалася Революція Гідності, і здавалося, що попереду на нашу країну чекають позитивні зміни. Ми погодилися на умови промоутерів, оскільки вірили, що в нашій країні ставлення до фінансування академічної музики зміниться і будуть створені умови, за яких національні оркестри зможуть не виживати, а повноцінно працювати. Але, на жаль, кардинальних змін і досі не сталося... От і ходимо сьогодні з протягнутою рукою, просимо заможних людей та бізнесменів допомогти нашому колективу, бо відмовлятися від таких престижних гастролей не маємо права. Те, що наші музиканти прекрасно виступлять, я не сумніваюся ані на мить, бо зараз НСОУ — один із кращих симфонічних оркестрів України.
«ЯКЩО ТУРНЕ ПРОЙДЕ ВДАЛО, ТО НАСТУПНОГО РАЗУ ЗМОЖЕМО ДИКТУВАТИ УЖЕ НАШІ УМОВИ»
— Як складалася програма? Включати твори тих чи інших композиторів пропонували ви з художнім керівником НСОУ Володимиром Сіренком, чи це була заявка організаторів гастролей?
— Це спільне рішення. Оскільки за програмою турне передбачено багато концертів по різних містах, а українську музику не дуже добре знають пересічні американці (бо оркестр виступатиме не лише перед діаспорою, а й перед масовою публікою США), то ми включили у програму твори слов’янської та закордонної класики. Ми запропонували виконати Третю симфонію Б. Лятошинського, але організатори гастролей сказали, що це невідомий для американців твір, і тому вибирали тих авторів, чиї прославлені імена зберуть повні зали. Нині за кордоном знають наших композиторів-сучасників Мирослава Скорика та Євгена Станковича, і ми із задоволенням включили до афіші їхні твори. Нам треба приїхати і показати закордонним слухачам, що ми можемо. Ми виконаємо класичні шедеври, які на слуху в меломанів, і вони самі зможуть порівняти, наскільки звучання Національного симфонічного оркестру краще, ніж Лондонський чи Берлінський оркестри... Якщо турне пройде вдало, то наступного разу зможемо диктувати уже наші умови, просуваючи українську академічну музику. Із творів Станковича виконаємо триптих із балету «Різдвяна ніч» і Другий скрипковий концерт, а Скорика — мініатюри, які підготували на «біс». На першому місці в нашій програмі будуть симфонії Чайковського, Дворжака, Шостаковича і Рахманінова.
В Америку ми полетимо в будь-якому разі. Ми не можемо зірвати гастролі і спровокувати міжнародний скандал. Але якщо не знайдемо коштів, то пожертвуємо якістю і в турне поїде скорочений склад оркестру. Мені, як керівникові колективу, і нашим диригентам — В. Сіренку і Т. Кучару дуже хочеться достойно виступити в США.
— 30 листопада НСОУ виступить у Філармонії під орудою Теодора Кучара (США), і цей концерт можна назвати репетицією перед масштабними гастролями за океан — лунатиме «Патетична» (Симфонія № 6) П. Чайковського...
— З Теодором Кучаром наш колектив має давні творчі взаємини. Маестро приїхав у Київ, аби обігратися з музикантами. До речі, Шоста симфонія П. Чайковського під час гастролей лунатиме 6 — 7 разів! Цей твір Сіренко та Кучар диригуватимуть по черзі.
«НАШИМ ЧИНОВНИКАМ НЕ ТРЕБА НІЧОГО ВИГАДУВАТИ, А ОРІЄНТУВАТИСЯ НА СВІТОВИЙ ДОСВІД»
— Схоже, що українських олігархів не можна назвати захопленими меломанами, позаяк вони не квапляться вкладати гроші в академічну музику, а в Міністерстві культури завжди не вистачає коштів...
— Коли приходиш до бізнесмена, то він уважно слухає і каже, що знайти 50 — 90 тис. доларів — не проблема, бо є чимало благодійних фондів та проектів, і пропонує звернутися до когось іншого, а не до нього конкретно... Саме так, реально допомогти українські олігархи не поспішають. Вони швидше підтримають спорт чи естрадних виконавців, ніж академічний колектив.
Я пропонував керівництву Мінкульту підтримати нас, звертався і до МЗС, бо під час нашого перебування в Америці (20 — 22 лютого маємо бути в Нью-Йорку) можна було б провести українські вечори і присвятити їх пам’яті героїв Небесної Сотні. Запросити на концерт українських виконавців. Потім є ще одна важлива політична подія: в лютому 2017 року Україна розпочне головування в Раді Безпеки ООН, і це можна було б гарно подати і приурочити до акції. Ми могли б цими акціями частково покрити свої видатки — у бюджеті держави є кошти для подібних політично-іміджевих заходів. Наприклад, 2008 року НСОУ разом із капелою «Думка» виконував ораторію «Панахиду за померлими з голоду» Є. Станковича (у межах мистецького міжнародного проекту, присвяченого жертвам Великого голоду в Україні 1932 — 1933-х років, для вшанування 75-х роковин трагічних подій, який організовував Мінкульт, представляючи в 15 країнах світу, — для здійснення цих заходів було надано великі кошти, зокрема на чартерні рейси — як державне замовлення). Таким чином, я хочу відзначити, що гастролі нашого оркестру — це непересічна подія для України, і завдяки цьому турне можна було б на повний голос говорити про нашу країну, представляючи високе мистецтво національного колективу. Але зараз у державі все занадто нестабільно, тож ми не чекаємо на допомогу, а самі шукаємо можливості, щоб розв’язати фінансові проблеми в організації нашої подорожі.
Я вважаю, що доки не запрацюють закони про меценатство та спонсорство, великих зрушень у популяризації академічної музики в нашій країні не відбудеться. Наприклад, чверть бюджету Філадельфійського оркестру йде на популяризацію класичної музики: це виступи, зокрема, в школах, і такими концертами заохочують молодь, завдяки цим заходам відбувається виховання з дитинства любові до класики. Нашим чиновникам не треба нічого вигадувати, а орієнтуватися на світовий досвід.
