Нагадаємо (про це «День» повідомляв читачам), довгий час у Горлівці існував єдиний на Донбасі — та один із небагатьох в країні загалом — Музей Василя Стуса. Функціонував цей унікальний заклад здебільшого завдяки зусиллям його засновника та головного ентузіаста — Олега Федорова.
— Це був 1996 рік: я почув про Стуса по радіо, його постать заінтригувала, і вирішив, що про нього мають знати мої земляки, — розказує Олег ФЕДОРОВ. — Дізнався про сина Стуса — Дмитра, зателефонував йому, розповів про намір створити музей, домовилися про зустріч у Києві. Поступово я познайомився з іншими родичами Стуса, з його побратимами-політв’язнями. Зустрівся з Василем Овсієнком, він пообіцяв мені передати для музею тюремну робу.
Першу нелегальну книжку Василя Стуса видано накладом лише 10 примірників, кожен із них підписаний конкретній людині. Я прийшов до жінки, яка допомогла йому видати цю книжку. Вона говорить: «Не можу віддати цей примірник». А я відказую: «Я не можу не мати його в музеї». Та все-таки зі сльозами на очах віддала цю книжку, але з умовою, що я їй зроблю копію. Коли українська діаспора в Америці дізналася, що готується до відкриття такий музей, то вони відшукали книжку творів Василя Стуса, яку видано в Німеччині невеликим накладом англійською мовою для висунення поета на здобуття Нобелівської премії. Американці привезли у Горлівку цю книжку з дарчим написом від перекладача. Кожен із музейних експонатів має подібну історію, бо люди, які знали Стуса, зберігають речі, пов’язані з ним, як раритети...
Та з часом зростання витрат на утримання самодіяльного закладу, а також поважний вік його фундатора поставили останнього перед своєрідним ультиматумом: передати проект у надійні руки або кинути напризволяще. Виникла загроза усьому шляхетному починанню.
Першими на сигнал SOS відгукнулися місцеві патріоти. Вони справедливо відзначали, що з Горлівкою пов’язаний один з етапів життя поета-дисидента: тут він після закінчення педінституту та служби у війську викладав в одній зі шкіл.
— Якщо добре натиснути на міську владу, то нове приміщення для Музею Стуса можна віднайти, причому в одному з освітніх закладів, ближче до молодого покоління, якому аж ніяк не завадять додаткові знання про видатного земляка, — доводив відомий горлівський активіст Ігор СЛАВГОРОДСЬКИЙ.
Та влада вирішила по-своєму. У дискусію, що розросталася навколо регіональної культурологічної проблеми, несподівано втрутилася Ганна ГЕРМАН. Керівник Головного управління з гуманітарних та суспільно-політичних питань адміністрації Президента повідомила, що самодіяльний музей буде переведено до обласного центру і навіть узято на бюджетне фінансування. Це попри те, мовляв, що багато донеччан досі не усвідомлюють значущості для вітчизняної культури та величі громадянського подвигу свого земляка. «Вони не читали Стуса, не знають його, мислять стереотипами. Але не завжди так буде. Я вірю, прийде кращий час», — ефектно визначила високопоставлена чиновниця. Герман також заявила, що ознайомила з проблемою главу держави Віктора Януковича. Відчувши, звідки дме столичний вітер, поспішив виказати занепокоєність і голова обласної держадміністрації Андрій Шишацький. Мовляв, знайдемо оптимальне рішення.
З тих пір спливло більше півроку. Експонати, що любовно збирав О. Федоров, перевезли до Донецька. Там, у службовому приміщенні Обласної бібліотеки ім. Крупської, вони чекають своєї долі й досі. Як повідомила «Дню» директорка закладу Людмила НОВАКОВА, фінансування «під Стуса» так і не було виділено. Тож експозицію вдасться розгорнути хіба що наступного року, до 75-річного ювілею поета. Та й то по «тимчасовій схемі», суттєво потіснивши діючий тут Літературно-художній музей Шевченка.
Це попри факт, що для розміщення «Русского центра» бібліотечні площі відшукалися навдивовижу легко. Взагалі, Людмила Новакова не приховує скепсису відносно нового незручного «квартиранта». «Не впевнена, що наша бібліотека — найкраще місце для такої експозиції», — говорить вона.
Проте існує, на щастя, альтернативний варіант. На захист пам’яті про поета виступив голова Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-Допомога» Віктор Тупілко. При донецькому офісі цієї організації вже кілька років діє самодіяльний музей українських патріотів «Смолоскип», тож розділ, присвячений Василеві Стусу, органічно доповнив би це унікальне зібрання. «Тут регулярно відбуваються наукові конференції, екскурсії для школярів, проводять збори патріотичні організації молоді, отже експозиція не припадатиме пилом у забутті, — твердить Віктор ТУПІЛКО. — І приміщення ми готові виділити. А керівник обласної бібліотеки сказала при зустрічі, що в її закладі про таке навіть мріяти не можна».Та комісія з представників офіційних донецьких органів культури, розглянувши пропозицію ветерана-чорнобильця, лишилась непохитною: мовляв, експонати з Горлівки уже взято на державний облік, отже знову передати їх у приватні руки, ну, ніяк неможливо. Між тим унікальний музей поета-патріота залишається у «шахтарській столиці» фактичним «бомжем»...
