Театральний марафон добігає фіналу. Напередодні Міжнародного дня театру, 26 березня, на сцені Національного театру імені І. Франка будуть вручені сяючі символи — «Пекторалі» та солідні грошові винагороди кращим режисерам, акторам, сценографам, музикантам i виставам минулого року. Авторитетні експерти та оргкомітет премії в складі відомих театральних критиків, організаторів театрального процесу, журналістів нарешті визначились з трійками номінантів по кожній з одинадцяти позицій.
Лише з одинадцяти, бо, зваживши на конкретну театральну ситуацію в столиці України у 2006 роцi, до традиційних номінацій було внесено зміни — знято премії за режисерський та акторський дебюти, за музичну виставу. Тут, нажаль, не склалося конкуренції бодай з трьох претендентів. Були, також, уточнені формулювання деяких номінацій. Отже, рахуємо: 11 номінацій множимо на 3 (по три претенденти в кожній з них) — і одержуємо 33 кращi театрально-мистецькi явища минулого року. Плюс ще одна висока нагорода — «За вагомий внесок у театральне мистецтво».
На третину з тих тридцяти трьох явищ, так чи інакше, претендує Академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Серед трьох кращих вистав — дві їхні: «Черга» та «Голубчики мої». Серед кращих режисерських робіт знову дві їхні — режисери цих вистав, відповідно, Д. Богомазов та Ю. Погребнічко. А кращі виконавці чоловічої ролі другого плану всі грають на лівому березі: О. Ганноченко (Порфирій Петрович) та В. Лінецький (Керілашвілі) з вистави «Голубчики мої», а також Л. Сомов (Артист) з «Черги». Той же В. Лінецький, який вже завойовував «Пектораль» раніше, претендує ще й на премію за виконання головної чоловічої ролі — Єгор Петрович Войницький («26 кімнат»). Серед «Головної жіночої ролі» знаходимо «лівобережну» Л. Самаєву — медсестра Марія («Черга»). I серед «жіночої ролі другого плану» зустрінемо Т. Круліковську — Соня («26 кімнат»). Додамо і «лівобережного» претендента на відзнаку «За кращу музичну концепцію вистави» — О. Курія («Голубчики мої»).
Незаперечний успіх театру — під керівництвом метра театрального мистецтва України Едуарда Митницького, зовсім не затьмарює яскравих, видатних робіт митців і вистав інших столичних колективів. Скажімо, член оргкомітету «Київської пекторалі», керівник Молодого театру Станіслав Мойсєєв не буде брати участі у фінальному, вирішальному таємному голосуванні, бо вистава цього театру «Московіада» номінується по трьох позиціях: за режисуру (сам С. Мойсєєв), сценографію (А. Александрович-Дочевський) та музичне оформлення (Ю. Шевченко).
Цікаво, що в галузі сценографії змагаються за премію дві просторово неспіввимірні київські сцени: масштабний, традиційний простір «франківців» («…Посеред раю, на майдані…», художник В. Кауфман) та просто велика кімната Центру імені Леся Курбаса («Голодний гріх», художник В. Карашевський).
Той пронизливий «Голодний гріх», за В. Стефаником, включений у номінації «Пекторалі» ще двічі — як краща вистава камерної (малої) сцени та за краще виконання чоловічої ролі (О. Форманчук, за творчою пропискою — «франківець».)
А «франківська» актриса Л. Смородіна претендує на відзнаку «За краще виконання головної жіночої ролі» в рідному театрі. Власне, за дві ролі одночасно в одній виставі — двох королев, Єлизавети Англійської та Марії Шотландської («Віват, королево!»). А конкурує з нею… балерина О. Кондакова — за центральну партію у виставі «Кармен-TV» театру «Київ-модерн-балет». Ця перша вистава новоутвореного балетного театру вступила у гідну конкуренцію з драматичними театрами, власне, з Театром на лівому березі Дніпра, та виборола місце в номінації «Краща вистава» помiж iнших, високоповажних мистецьких авторитетiв, адже в змаганнях першого етапу було біля двох десятків столичних театрів. Керівник театру та постановник вистави Р. Поклітару номінується і як кращий балетмейстер у спілці з визнаними майстрами В. Яременком («Весілля Фігаро», Національна опера України) та В. Литвиновим («Білосніжка та семеро гномів», Академічний музичний театр для дітей та юнацтва). Участь одразу в трьох номінаціях для новонародженого колективу — великий успіх!
Родзинкою цьогорічної номінації «За краще виконання жіночої ролі другого плану» є те, що в ній опинився чоловiк — М. Міхєєв, партія Марцеліни у «Весіллі Фігаро». Колись в такій ситуації опинився В. Лєгін — за роль в «Голомозій співачці». А нині це — талановитий соліст балету Національної опери.
Двічі фігурує в номінаціях «Пекторалі» вистава Театру на Подолі «Передчуття Мини Мазайла». Композитор І. Небесний — за музичну концепцію вистави та актриса А. Сергійко — за роль «вiдламка імперії» Баронової-Козино. Хоч дехто з експертів називав на першому етапі ще й інші елементи та учасників цієї вистави — але ж конкуренція…
Нещодавно в Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки з’явилась… україномовна вистава «Іду за край» за поезіями і долею Василя Стуса. Її ініціатор та виконавець Р. Семисал номінується «за краще виконання головної чоловічої ролі». Зауважимо, що серед трьох домінантів цієї позиції двоє — Р. Семисал та О. Форманчук — є виконавцями моновистав.
Власне, малі розміри сценічного простору і театральної вистави не заважають народжуватися великому мистецькому явищу. Ось чому до «Голодного гріха» приєднуються ще дві видатні київські вистави. На мініатюрній «Вільній сцені» Д. Богомазова втопимося у піранделлівский абсурд «Трохи вина-2». А у «Театрі сміху та гріху. Український Декамерон» захлинемося українським трагічним життєстверджуючим гумором під затишним ДАХ’ом В. Троїцького. І, нарешті, хай дорослі батьки візьмуть за руки своїх дітей і разом з ними «впадуть у дитинство» на кращих виставах, адресованих їхнiм нащадкам та їхній дитячiй пам’яті. Це корисно для здоров’я і мистецького почуття. Послухайте оперу «Історія Кая та Герди», подивіться балет «Білосніжка та семеро гномів» в Академічному музичному театрі для дітей та юнацтва і не оминіть чарівний і яскравий мюзикл «Кицiн дім» у ТЮГ’у на Липках.
