У спогадах Сари Бернар багато недомовленого, а реальна історія життя акторки-суперзірки, насилу простежується. Вона говорила: «Я й сама про себе всього не знаю...» У період її сценічної слави, а була вона надзвичайно довгою, на виставах за участю Сари Бернар завше були аншлаги! І домоглася цього акторка не лише завдяки величезному талантові, але й надзвичайній працездатності.
Народилася Сара Бернар 22 жовтня 1844 року в Парижі, нарекли її Генрієтою. Коли дівчинка підросла, то за протекцією герцога де Морні її віддали вчитися до Національної академії музики та декламації (він же згодом допоміг Сарі влаштуватися до Комеді Франсез). 1 вересня 1862 року Сара Бернар (під таким ім’ям вона значилася в афіші) дебютувала в трагедії Расіна «Іфігенія в Авліді», але критики прохолодно поставилися до молодої акторки, не розгледівши майбутню приму...
Протягом декількох років Сара грала в театрах «Жімназ», «Порт-Сен-Мартен», «Одеон», а майстерність молодої акторки нестримно зростала. Критики стали до неї дуже прихильно ставитися. Струнка, поривчаста, з прекрасним голосом, Сара легко вживалася в образи молодих героїнь, а переграти їх їй випало чимало, це й Жанна д’Арк, і Дездемона, і Андромаха, і Клеопатра.
Вважається, що однією з найкращих ролей акторки стала Маргарита Готьє з «Дами з камеліями» Олександра Дюма-сина. Цей образ вона зіграла понад три тисячі разів! Її популярність швидко вихлюпнулася за кордони Франції. Гастролі Сари Бернар ставали подією. А ось у особистому житті акторці не таланило, хоча романів у неї було чимало. Ще на зорі своєї кар’єри в Іспанії вона познайомилася з бельгійським принцом Анрі де Лінем. Принц був у захваті від Сари і хотів одружитися, але за умови, що Бернар покине сцену. Це був скандал і його зам’яли, а в Бернар 22 грудня 1864 року народився син. Згодом принц хотів офіційно всиновити хлопчика, але акторка вчинила опір. Злі язики говорили, що Сара Бернар спокусила всіх монархів Європи. Це, звичайно, перебільшення, але серед її залицяльників побували: спадкоємець англійського престолу, майбутній король Едуард VII, імператор Австрії Франц-Йосиф I, король Іспанії Альфонсо, король Італії Умберто, король Данії Крістіан IX.
До речі, Сара Бернар мала різнобічні таланти — вона виставляла в художніх салонах свої скульптурні портрети, композиції та мальовничі полотна. Виступала вона і як письменник, драматург, була автором романів і п’єс. За час своєї акторської діяльності вона з тріумфом об’їхала Європу й Америку, зробила турне Австралією. А 1882 року з величезним успіхом грала в Петербурзі, Москві, Одесі.
Характер акторки цілком відповідав її статусові зірки, і притому капризної — жінки дикої, неприборканої, незалежної і повної дивацтв.
Її політ на повітряній кулі обговорювала вся Франція. А незабаром у Парижі з’явився новий рецепт печива — «Стрічки Сари Бернар». Стрічками воно назване через те, що на її капелюсі були шовкові стрічки, які гарно розпускалися в повітрі під час зльоту. «Під нами — земля, над нами — небо, — згадувала Бернар. — Я залишила Париж у тумані, а тут було блакитне небо, променисте сонце. Довкола здіймалися густі хмари, які нагадували гори з веселковими вершинами. Наш кошик поринув у теплу від сонця молочну пару... На висоті 1600 метрів ми побачили казкове видовище: товсті білі баранці хмар розстилалися під нами килимом...»
Багато колег наслідували С.Бернар і в неї вчилися. Наприклад, К.Станіславський вважав акторку взірцем досконалості, відзначаючи її художній смак, пластичність, красивий голос і відточена дикцію. Гроші примадонна не рахувала, ведучи богемний спосіб життя. Сара могла ніч веселитися на світському прийомі, а зранку вже репетирувати. Цікаво, що Сара Бернар, як ніхто з акторок, грала багато чоловічих ролей. У її репертуарі був навіть Гамлет! У березні 1900 року, коли вона на 56-му році життя грала 20-річного сина Наполеона, акторку 30 разів викликали на біс! За її життя в моду ввійшов кінематограф. Сара Бернар однією з перших зрозуміла його роль і перспективність (1911-го вона знялася у фільмах «Королева Єлизавета» та «Дама з камеліями»).
До кінця життя Бернар не уявляла, як жити без театру. Навіть коли 72-річній акторці ампутували ногу вище коліна, вона продовжувала виступати! Сара пересувалася на спеціально виготовлених для неї носилках, граючи в одноактних п’єсах, непорушно сидячи на підвищенні. Будучи інвалідом, під час Першої світової війни, вона виступала перед солдатами в прифронтовій зоні.
Коли їй виповнилося 78, Сара Бернар зібрала друзів-акторів і призначила тих, хто нестиме знамениту рожеву труну з її тілом. Вона сказала: «Я любила в ній спати. Вважайте мене не померлою, а сплячою. Коли-небудь я прокинуся! Прокинуся в комусь іншому. Ви мене пізнаєте, бо не забудете!» Сара Бернар померла 26 березня 1923 року. За місяць до смерті вона дала згоду на роль у кінокартині, яку одна з голлівудських компаній мала знімати в Парижі... Останню путь акторки було вистелено камеліями — її улюбленими квітами...
