Ювілейний гала-концерт заслуженого артиста України, концертмейстера Національної опери Костянтина Фесенка має всі шанси претендувати на звання найяскравішої музичної події року, який минає. Публіка, що прийшла цього вечора до величної зали оперного театру, за влучним висловом одного з глядачів «стояла на вухах». Звичайно, частково спрацював ефект несподіванки: ну, хто міг чекати подібного феєрверку вокалістів та вокальної музики, що так рідко звучить у наших концертних залах у такому чудовому виконанні? Адже в афіші велося лише про творчий вечір піаніста-концертмейстера...
Коли понад тридцять років тому талановитого випускника фортепіанної аспірантури Київської консерваторії було зараховано до штату Оперного театру iм. Т.Г. Шевченка на посаду концертмейстера, його колеги по фортепіанному «цеху» однозначно вирішили: ну все, «кранти» музиканту, живцем замурував себе за лаштунками театру! Адже міг би концертувати, викладати, займатися наукою... Робота оперного концертмейстера й справді переважно непомітна для публіки, в невеликих репетиційних класах, де й розвернутися ніде (як у творчому, так і в буквальному значенні). Треба підготувати з солістами їхню партію, зіграти весь оперний клавір (а кожен iз них важить кілограм-півтора). Потрібно «перелопатити» тонни музичної «руди» виключно для того, щоб потім усі лаври, аплодисменти дісталися на оперній прем’єрі тим же вокалістам. Ну, який там сольний фортепіанний репертуар: він умирає в концертмейстері в перший же день акомпаніаторської роботи!
І багато хто не витримує. Передусім — колосального піаністичного навантаження на руки, величезного репертуару, професійного режиму. А ще — необхідності щогодини працювати з абсолютно різними за творчими спрямуваннями вокалістами й диригентами. Жити в злагоді з ними, «замінювати» собою оркестр (на численних репетиціях), бути завжди в формі.
Але, з другого боку, все найкраще, що є в музичному світі нашої держави — в Національній опері. І бенефіс Костянтина Фесенко це беззаперечно підтвердив!
Наші талановиті співаки в своїх коротких виступах цього разу дійсно продемонстрували свій зоряний статус. Михайло Дідик, Іван Пономаренко, Людмила Юрченко, Анжеліна Швачка, Олександр Востряков, Микола Шопша, Олександр Гурець, Олександр Дяченко й інші вокалісти вибрали для виступу лiпше зі свого репертуару. Акомпанував усім без винятку солістам Костянтин Фесенко.
Дуже проникливо звучав і виглядав (!) славнозвісний «Лебідь» Сен-Санса: його заспівала Світлана Добронравова, а танцювала Тетяна Боровик під фортепіанний акомпанемент ювіляра. Нічого подібного стіни театру до цього часу не бачили.
У концерті прозвучали дуети, тріо, квартети з опер, які не представлені в репертуарі нашого театру й тому цікаві для публіки. Концертне виконання оперних фрагментів не зменшило артистичну захопленість солістів своїми персонажами: на сцені вирували оперні пристрасті, публіка впадала в екстаз, як це й має бути на оперній виставі.
Незабутнім за силою емоцiйного та художнього впливу став виступ дуету Марія Стефюк — Костянтин Фесенко. Виконавши оперну арію й геніальний романс С. Рахманінова «Не пой, красавица, при мне» музиканти, очевидно, перешли ту межу, за якою починається Досконалість. Народна артистка Радянського Союзу Марія Стефюк співала натхненно, вишукано, в стані божественного осяяння. (Хочеться навіть повторити відомий афоризм: капелюхи геть, панове, перед вами — геній!). Її партнер продемонстрував дива фортепіанного звучання, ансамблевого злиття з солістом, рідкісне за витонченістю динамічне нюансування. Цього вечора К. Фесенко показав себе як глибокий і стилістично бездоганний інтерпретатор оперної та камерно-вокальної музики.
Професійна популярність та авторитет К. Фесенка давно перетнули не лише «володіння» оперного театру, але й кордони держави. Наші відомі вокалісти, які працюють за кордоном запрошують піаніста для спільної підготовки нових оперних партій, віддаючи перевагу його досвіду, майстерності й таланту перед співпрацею з місцевими акомпаніаторами, оплачуючи при цьому за свій кошт його дорожні витрати, готель і т. ін. Його навіть запрошували як провідного концертмейстера для постановки опери в один з театрів Франції.
...Публіка після тригодинного концерту жалкувала лише про те, що бенефіси та ювілеї, на жаль, неможливо повторити. Концерт залишив більше яскравих музичних вражень, ніж певні репертуарні вистави театру. Та це й не дивно: Костянтину Фесенку вдалося зібрати на одній сцені наших улюблених артистів у їхніх найкращих партіях і часом несподіваних амплуа! А твори Верді, Масканьї, Белліні, Лисенка, Щедріна, Рахманінова входять до золотого фонду світової музичної літератури.
