Програма підготовлена до 10-річчя українсько-американського благодійного проекту, який присвячений Квітці Цісик (1953—1998). У концерті візьмуть участь артисти різних поколінь і жанрів: Василь Попадюк (Канада), Павло Табаков, Брія Блессінг (США), Оксана Муха, Аркадій Войтюк, Кіра Мазур, Оксана Білозір, Ігор Бранован (США), гурт LUIKU, балет Ірини Мазур «Життя», Алекс Гутмахер (США), Євген Нищук. Почують слухачі й голос самої співачки — лунатимуть фонограми Квітки Цісик і демонструватиметься унікальне архівне відео.
Вона була в Україні лише раз — 1993-го... Через п’ять років американська співачка українського походження Кейсі Цісик померла, не доживши до свого 45-річчя п’ять днів. Та за життя її добре знали й чули у США, американці навіть підрахували, що голос Квітки Цісик лунав 22 мільярди разів у різних радіоефірах, із екранів кінотеатрів, на телебаченні! Згодом голос співачки прийшов і до нас — унікальне сопрано зазвучало в таких піснях, як «Два кольори», «Я піду в далекі гори», «Чорнобривці»... Її тембральні регістри не «модернізують» старі тексти, а щиро огортають їх невгамовною жіночою печаллю, тривожною радістю, життєвою мудрістю, вокальним польотом. Навіть весела пісня у неї звучить тужливо-сумно. Тут немає пафосу та позірної риторичності. Її голос звучить плавно, без напруження і надмірності, але в ньому повно життєвої сили та крику душі.
Вона виконувала хрестоматійні «Два кольори» Білаша — Павличка. Мільйон разів усіма чувані. Але співала їх так, що здавалося — чуєш, як уперше. І янгольський тембр — неочікувано-ненавмисно — поволі вириває зі строфи одне-єдине слово... «Червоне — то любов, а чорне — то-о-о-о... журба». І в тому «то-о-о» — горе знання і туга небажання зустріти журбу.
Цісик фантастично записала за дев’ять років до відходу в інший світ знамениту пісню «Я піду в далекі гори». І саме в американської українки виявилося найточніше смислове й емоційне аранжування.
Квітка співала «Чуєш, брате мій...» на вірші Богдана Лепкого — про загибель на чужині, як поминальну молитву. Голос тремтить. І в кожній інтонації — прощання... 29 березня 1998 р. вона розтанула свічкою на «рідній чужині» від невиліковної хвороби. Це ж метастазне горе підкосило весь їхній жіночий рід: 1994-го — пішла її мати Іванна, 1998-го — Квітка Цісик, 2003-го — сестра, піаністка Марія...
Нагадаємо, українсько-американський благодійний проект «Незабутня Квітка» започаткований продюсером українського походження Алексом Гутмахером у США 2007 р. та реалізується за сприяння Українсько-американської координаційної ради. Оскільки всі жінки сім’ї Цісиків померли від страшного діагнозу — раку грудей, усі концерти проекту проводяться як соціально-благодійні.
4 квітня, в день народження Квітки Цісик буде здійснена основна місія проекту — передача 100 000 грн для придбання пересувного мамографа «КВІТКА» для профілактики та лікування раку молочної залози.
