Повернення з крупним бюджетом і багатомільйонною аудиторією. Отже, невідворотне відбулося: після експериментів у жанрах детективу та психологічної драми авторка романів про Гаррі Поттера зайнялася тим, що в неї виходить найкраще: складанням історій про чаклунів.
Цього разу в неї діють уже не юні вундеркінди, а цілком дорослі персонажі: магічна поліціянтка Тіна Голдштейн (Кетрін Уотерстон), її сестра — красуня й телепат Квінні (Елісон Судол), випадковий товстун-булочник Якоб Ковальський (Ден Фоглер) і рудий дивакуватий британець Ньют Скамандер (Едді Редмайн), який приїхав у Нью-Йорк 1926 року (сухий закон, мафія тощо) з повною валізою неймовірних бестій. Власне, довкола цих істот і здіймається метушня з непередбачуваними наслідками.
Насправді «Фантастичні звірі та де їх шукати» — не роман, а типовий бестіарій (у всесвіті Поттера — посібник для магів, автором якого і є Скамандер), тож, по суті, сценарій писався наново, і його — вперше — створила сама Роулінг; у попередніх частинах «поттеріани» вона не мала такого контролю над драматургією. Режисером став Девід Єтс, що зняв чотири останні картини про Гаррі Поттера.
По фільму помітні і сильні сторони, і вади дуету Роулінг-Єтса. У всьому, що стосується різноманітних химерних істот, магічних практик, екзотичних краєвидів, сліпучих спецефектів, «Фантастичні звірі...» — це чудова екранна казка, котра викликає прямо-таки дитячий захват (на злодійкуватого качкодзьоба, зокрема, можна дивитися нескінченно). Коли ж справа доходить до людей, то починаються труднощі. Роулінг ніколи не була сильною в ліричних сценах та психологічних нюансах, а тут сама логіка оповіді потребує їх у відчутно більшому об’ємі, аніж у пригодах Поттера. Едді Редмайн — хороший актор (торік отримав «Оскара» не тільки за красиві очі), але решта з основного складу, за винятком лиходія Персиваля у виконанні чудового Коліна Фаррелла, до його рівня не дотягує. Діалоги рясніють штампами, гумор дає осічки. В підсумку все це призводить до регулярних западань у цілком банальний мелодраматизм.
Та все ж Єтсу і Роулінг вдалося головне — створити переконливий магічний світ в антуражі джазово-гангстерської Америки, хай і за допомогою вже використаних прийомів. Вдячна й чимала публіка в нової забави вже є: фільм б’є касові рекорди по всьому світу. Лишається сподіватися, що фантазії та натхнення авторам вистачить на весь цикл, в якому заплановано п’ять частин.
