Фестиваль «Два дні й дві ночі нової музики» не має аналогів у світі: довкола музики поєднуються різноманітні види мистецтва, а знайдений формат — два 12-годинні музичні нон-стопи — дає можливість зануритися у простір новітнього світового мистецтва. Фест народився як спільний проект німецького музиканта — професора Фрайбурзького музичного університету, а віднині й почесного професора Одеської музичної академії Бернгарда Фульфа (президент фестивалю) та відомої української композиторки Кармелли Цепколенко (артистичний директор) і музичного менеджера Олександра Перепелиці (директор фестивалю). Форум в Одесі увійшов у число світових презентацій сучасної музики. Цього року на фест зібралися митці із понад 20-ти країн світу.
КЛАСИКА, ФОЛК І АВАНГАРД
Будь-який фестиваль, зазначив видатний композитор ХХ ст. Альфред Шнітке, виставляє рахунок композиторам і підводить підсумок культурі країни, де він проводиться. «Нова музика» в Одесі охоплює і експериментальну творчість, й автентичне мистецтво, переосмислення традицій і художні досягнення ХХ ст. У концертних прелюдіях фестивалю звучали, зокрема, «Весна священна» І. Стравінського (Національний одеський філармонійний оркестр під орудою Х. Ерла), твори Д. Шостаковича у виконанні композитора та соліста Олександра Козаренка та ансамблю Лідії, Остапа й Ольги Шутків. Належне місце посіла й «класика» авангарду. Свого часу «стохастична» система Я. Ксенакіса, як і мінімалізм Ф. Гласа, електронні студії М. Кагеля чи «музика випадковості» Дж. Кейджа вважалися зухвалими експериментами, що руйнують основи музики. Нині в інтерпретації їхніх творів змагаються кращі виконавці, виявляючи в них витонченість звучання і вібруючі ритми музичних світів. Саме так сприймалося виконання «Проявів» Дж. Крамба ансамблем Les eclats du son і «Звукові вовчки» М. Кагеля дуетом В. Кавнцнер — У. Муртфельд (обидва ансамблі — з Німеччини).
Водночас ці зразки нагадували про небезпеку пересічного стандарту і повтору вже знайденого. Як і на будь-якому фестивалі, в Одесі теж подеколи звучали «усереднені» композиції, які наче зійшли з конвеєру made in Europe. Тому набагато цікавішими і більш живими виглядали твори, позначені насамперед талантом їхнього автора й освітлені променями національної культури. Лише кілька прикладів: «Давній спів» для камерного оркестру Ганни Гаврилець, «Сумної дримби звуки» для віолончелі та камерного оркестру Євгена Станковича, «Соната пірамід» для фортепіанного квінтету і «Краплі дощу» для бірбіне (литовський народний інструмент), скрипки та фортепіано В. Германавічюса, «Відблиск» для ансамблю Дж. Кларка, «Ностальгія» для віолончелі З. Алмаші.
Щоразу фестиваль в Одесі відкриває для України фольклор інших народів. Цього року тут вперше зазвучав японський інструмент дзінасі-сякухаті (на зразок видовженої сопілки із товстого стовбура бамбука): твори для нього продемонструвала виконавиця з Японії Кіку Дей. З унікальним мистецтвом монгольського народного співу, що має назву «уртійн-ду», познайомила С. Бадамхорол, яка привабила до того ж екзотичним, як для європейців, вбранням. Незвичною, отже новою, музикою став азербайджанський мугам у виконанні Ф. Аллахверді на народному інструменті тарі. Заграла новими барвами й українська бандура («Заклик самотньої жар-птиці» для бандури та електроніки Ю. Гомельської, «Медитація» Др. Косорича). Нові шляхи розвитку цього інструменту почав понад 15 років відомий музикант Роман Гриньків. Як показав останній фестиваль, бандура теж знаходить своє місце у просторі нової музики.
ШАМАНСЬКЕ ДІЙСТВО ТА ПЕРФОМЕНСИ
Нові можливості відкриває сучасна творчість і в людському голосі: магічно діяло заворожливе сопрано М. Шуппе (Швейцарія) у «Співочарах» італійського композитора Дж. Шельсі. Відкриттям фестивалю став перкусіоніст і композитор із Швейцарії Фр. Гаузер. Його музично-театральний моноспектакль сприймався як філософська притча і водночас — як шаманське дійство. На 40 хвилин музикант занурив слухачів у потужне енергетичне поле, вражаючи до того ж феноменальною віртуозністю. Музика ритму, майже фізичне відчуття звуків барабана наче перетворили інструмент на живий організм, що спілкується з людиною (композиція «Барабан і чоловік»).
У «Двох днях і двох ночах» ударним інструментам відводиться особливе місце. (До слова, перкусії стояли у першому ряду авангардної музики). Саме ними відкривається й завершується форум в Одесі, і відбувається справжній фест ритмо-звуків: тут можна було почути «Музику для дерев’яних брусків» (твір С. Райха), звучання коробочок, пляшок, інших, здавалося б, немузичних предметів. Грою ритмів блискуче орудував композитор і диригент Б. Фульф, який є фахівцем у цій галузі. Тож в Одесу, як і завжди, він привіз чудові колективи — Ансамбль студентів Фрайбурзького музичного університету, гурти з Лугано (Швейцарія), So Percussion (США). Уже вдруге вищий музичний заклад Фрайбурга передав одеським колегам королівський дарунок: цього разу — ударні інструменти вартістю 20 тисяч доларів.
Поширена у сучасному світі електронна музика теж знаходить свій майданчик в Одесі. В Україні вона входить нині й у стіни музичних навчальних закладів, а її лідером є композитор Алла Загайкевич. Поєднання електроніки з живим звучанням інструментів, голосу, кінокадрами давало несподіваний мистецький результат, на який особливо реагувала молодь («Venezia» для віолончелі та електроніки А. Загайкевич, «Сон» для перкусії та електроніки К. Цепколенко, твори польських композиторів). Бурхливу реакцію викликав перфоменс Е. Сежурне «Чи не маєте ви вогню?» для вогників — блимання у темноті полум’я запальничок. Незвичним для молодих прихильників сучасного мистецтва став і дотепний музичний гумор — «Анекдоти» для тромбона В. Рунчака, «Розіграш» для кларнета та фортепіано Андрія Бондаренка.
За словами артдиректора Кармелли Цепколенко, «основна мета фестивалю — зробити українську музику знаною у світі, створити для неї широкий інформаційний простір і сприятливі умови для конкуренції на світовому музичному ринку». Саме задля цього була створена Міжнародна асоціація «Нова музика», завданням якої є організація самого фестивалю, поширення української музики на сучасних мультимедійних носіях, налагодження контактів з мистецьким світом і, що особливо важливо, підтримка творчої молоді. Цього року в Одесі прозвучали нові імена з різних регіонів України — Л. Сидоренко, А. Бондаренка, І. Ярошевич, Є. Петриченка, А. Чібалашвілі, А. Сурових. Їхню музику виконували теж молоді — ансамбль Senza Sforzando під орудою Олександра Перепелиці-молодшого (Одеса), ансамблі нової музики «Quarta+» (Донецьк) і «Нова музика в Україні» (Київ). Виконавський рівень Одеси продовжує тримати високу планку. Камерний оркестр Одеської філармонії під орудою І. Шаврука презентував світову музичну панораму, в якій крупним планом показана українська музика. Базовим оркестром фестивалю залишається ансамбль «Гармонії світу» (Одеса) — один із провідних в Україні у царині сучасної музики. Зірка баянного мистецтва Іван Єргієв і його сімейний ансамбль теж працюють у Одесі.
Усі 14 років організатори фестивалю докладають великі зусилля для його фінансового забезпечення. Адже він виник як міжнародний авторський проект: його проведенню сприяли міжнародні представництва, насамперед Німеччини (посольство в Україні, Гете-інститут у Києві, Німецька музична рада), Міжнародний фонд «Відродження», Швейцарський фонд культури «Про Гельвеція», Британська рада в Україні, Музичний центр «Нідерланди» та ін. Згодом авторський проект переріс у державний мистецький захід: нині ним опікуються Міністерство культури та туризму, Одеська обласна та міська ради, Одеська обласна держадміністрація. Партнерами фестивалю стали Одеська державна музична академія ім. А. Нежданової, Національна всеукраїнська музична спілка. Українська музика, що звучить у фестивальній програмі, є творчістю представників Національної спілки композиторів України — співорганізатора фестивалю.
Щороку форум в Одесі приймає високих гостей з іноземних посольств. Цього разу почесним гостем стала посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман, яка особисто вітала музикантів на концерті з нагоди 60-річчя заснування держави Ізраїль: концерт відбувся за підтримки посольства та Центру єврейської культури та творчості (США). На запрошення Баварського дому прибув дует В.Кавнцнер — Ульріх Муртфельд, у програмі якого відбулася яскрава прем’єра українського композитора І. Тараненка. Завдяки Польському інституту в Києві відбулося знайомство із сучасною польською музикою у виконанні молодої талановитої скрипачки А. Зєлінської. Провідні зарубіжні музиканти нині самі знаходять фінансування, аби приїхати на розкручений Одеський форум, як, наприклад, згадуваний Ф. Гаузер, дует Kairos (США), що здобув Фулбрайтівську стипендію для піврічного викладання в Одесі та участі у фестивалі. Завдяки гранту фундації The Trust for Mutual Understanding відбувся виступ ансамблю «Континуум Нью-Йорк», що серед інших виконав твір українського композитора Олександра Щетинського. А програма ансамблю «Грифонтріо» (Канада) майже повністю складалася з творів українських композиторів. Серед них твір Lamento Богдана Фроляк, замовлений канадськими музикантами на вшанування пам’яті жертв Голодомору.
За 14 років фестиваль нарешті почав привертати увагу молодих вітчизняних бізнесменів. Їхня підтримка свідчить про народження нової генерації, яка усвідомлює важливість розвитку професійної культури України і виходу її у світовий простір. В Одесі започаткована навіть відзнака «Кращий бізнесмен — меценат сучасного мистецтва». Ними стали Андрій Азаров (голова Благодійного фонду Андрія Азарова), Андрій Голубов (засновник благодійної організації «Бути добру»), Марк Рей (директор компанії «ПростоФінанс»). До них приєдналися, здавалося б, далекі від мистецтва відомства — медичний центр «Арніка», «Одеса Вінпром», СП «ІнтерХім», Кривоозерська харчосмакова фабрика. Інформаційне забезпечення взяв на себе «Одеський Медіа- холдінг 100%».
Ще одна важлива новація для Одеського форуму: цього року він залишив стіни колишнього кінотеатру і перейшов у приміщення Одеської обласної філармонії. Звичайно, музикантам, як і слухачам, вихованим у напівклубному форматі минулих років, доведеться ще опановувати новий концертний простір. Але те, що перед фестивалем відкрилися двері одного з кращих залів країни, можна сприймати як символ виходу нової культури України на державну сцену.
...Останнім акордом «Двох днів і двох ночей» стало, як і завжди, перкусійне «прощання»: під ритм ударних звучав текст, складений у Буенос-Айресі чверть століття тому. Це був лист смертника, написаний напередодні страти: він закликав людей бути людяними і цінувати єдине для кожного життя. Звернення закінчувалося словами «Будьмо разом!». Що ж, цими словами можна й завершувати фестиваль.
