У центрі Парижа відбулася виставка сучасної та давньої мистецької історичної кераміки, зорганізована українкою Зоєю Скоропаденко у співпраці із художньою галереєю The Meloy Art та об'єднанням митців, колекціонерів та кураторів мистецтва «Мистецьке коло Зої».
Виставка «О кераміка!» об'єднала майстрів XVIII століття, таких як П'єр-Іннокентій Гімонно де ла Фортері, старих майстрів поселення Лігрон, що в долині Луара, майстрів XX століття, таких як Жан Маре (більш відомий як актор) і жінкою-керамісткою Мадо Жолен, із нашими сучасниками – канадським українцем Дейлом Дорошем з Валлоріса, французом Бернаром Вітуром із Сабль-сюр-Сарта та Зоєю Скоропаденко, українкою з Монако. Спеціальний гість виставки – сучасний художник Клем Чемберс, який представить свою серію картин «Фрактали».
«Горщик з куркою» Гімонно
Кераміка – одне з див нашої цивілізації. Трохи глини, води та вогню – і вже маєте горщик. А якщо додати трохи магії рук митця – то вже буде справжній шедевр.
Окрім того, ця виставка – ще одна нагода для українських митців Зої Скоропаденко і Дейла Дороша наголосити французькому суспільству на необхідності допомоги Україні.
НЕ СВЯТІ ГОРШКИ ЛІПЛЯТЬ
Головною зіркою кераміки на виставці є легендарний гончар-самоук із Сарти П’єр-Іннокентій Гімонно де ла Фортері (1726-1794). Гімонно був лікарем-хірургом з медичної династії, він жив і лікував людей у місті Курсель-ла-Форе, за кілька кілометрів від Лігрона – тогочасного центру виробництва кераміки. Більшість його пацієнтів були керамістами з Лігрона, завдяки їм Гімонно і захопився мистецтвом. Він створював незвичну для того часу кераміку з дрібними людськими фігурками, екзотичними та домашніми тваринами, більшість його робіт дуже барвисті, з оригінальним орнаментом.
Сьогодні Гімоно є, мабуть, найвідомішим і найшанованішим керамістом з Лігрона, тому що, на відміну від комерційних гончарів, які ліпили горщики у промислових масштабах і рідко підписували свої роботи, П’єр-Іннокентій не тільки підписував, а й ставив дату на кожній роботі та створив унікальний фірмовий дизайн.
Збереглося лише 35 творів Гімонно. Більшість з них знаходиться в колекції Музею короля Беренджера в Ле-Мані, дві експозиції знаходяться в Музеї Севр в Парижі, одна в MuCEM в Марселі, а всі решта – у приватних колекціях.
Лігрон. 17 сторіччя
На виставці у Парижі відвідувачі мають унікальну можливість помилуватися «Горщиком з куркою» Гімонно із приватної колекції.
Через триста років після Гімонно фермер із сусіднього міста Сабль-сюр-Сарт Бернар Вітур відкрив для себе світ кераміки. З ним сталося те ж саме, що й зі самим Гімонно: після побаченого Вітур купив мішок глини, піч – і взявся за роботу.
Його надихала творчість самоука із Курсель-ла-Форе. Професійному хірургові Гімонно добре вдавалися фігурки людей, пропорції людського тіла не були для нього секретом. Щось подібне міг би сказати про себе і Вітур: 60 років тому, в юності, він вивчився на м'ясника, тож згодом отримані навички дали йому добре розуміння форми. Усі його вироби зліплено вручну.
Скоропаденко-Вітур. Львівська кава
Два роки тому Вітур познайомився із сучасною українською художницею Зоєю Скоропаденко, котру вразила сила його творчості. Щось подібне колись сталося з Пікассо – після Другої світової він приїхав до Валлоріса, і, вражений місцевою керамікою, вирішив повернути місту славу осередка гончарства, втрачену ще до Першої світової; за півтора року на фабриці Мадуро Пікассо власноруч розписав понад дві тисячі гончарних виробів.
Так само півтора року Скоропаденко та Вітур працювали над ідеями, малюнками, дизайном для серії творів. Відтак на виставці у Парижі експонуються перші керамічні вироби Скоропаденко-Вітура «Натхненні Гімонно»: горщики з фігурками фермерів, селяни, тварин та місцевими рослинами з Сартра.
УКРАЇНЦІ – ВАЛЛОРІСУ
На виставці також представлено серію спільних робіт художниці та ще одного кераміста – Дейла Дороша, французько-канадського митця українського походження.
Скоропаденко-Вітур
З цієї співпраці народилася прекрасна керамічна серія «Vallauris». Створені Дорошем вироби були прикрашені малюнками Скоропаденко – пейзажами з вулиць Валлоріса.
Дейл Дорош народився в Канаді, в родині українських іммігрантів. Почав працювати з глиною разом із керамістом і професором Нобору Кубо в Університеті Альберти. Пізніше переїхав до Європи, аби долучитися до монегасської команди з фехтування на шаблях, і в пошуках кераміки відкрив місто Валлоріс, де продовжив навчання в муніципальній школі образотворчих мистецтв. У 2001 році він створив міжнародну програму резиденції художників A.I.R Vallauris як платформу для міжнародного мистецького та культурного обміну. В кераміці Дейл зосередився насамперед на створенні функціональних виробів з чистими формами та ефектами, досягнутими за допомогою численних варіацій глини, глазурі та різних технік випалу. Він вважає, що цей експериментальний підхід дозволяє йому зосередитися на досконалості форми, текстури та кольору.
Скоропаденко-Дорош. Валлоріс
Дейл і Зоя познайомилися майже 20 років тому, з того часу двоє українців разом беруть участь у виставках і вернісажах. Під час пандемії вони вирішили розпочати мистецьку співпрацю у стилі Мадуро-Пікассо. Серія «Vallauris» презентується вперше. Загалом сама виставка «О кераміка!» – це символічний жест поваги до величного міста, котре, незважаючи на всю індустріалізацію, глобалізацію та туризм, досі зберігає унікальні традиції художньої кераміки.
На противагу сучасним майстрам, відвідувачі виставки зможуть помилуватися роботами двох майстрів XX століття: Жана Маре та художниці-керамістки Мадо Жолен.
Відомий актор Жан Маре, який жив і працював у Валлорісі, наприкінці свого життя став яскравим керамістом з надзвичайним художнім почерком. Його темні та меланхолійні роботи контрастують з його життям кінозірки, яка врешті стала відлюдником. Його роботи часто мінімалістичні, але іноді фантастичні, як фільм «Красуня і чудовисько», що зробив його зіркою.
Натомість робота Мадо Жолайн – радісна, в особливому стилі 1960-х років. Жолен мала свою студію у Парижі. Ще зовсім нещодавно професійним жінкам-художницям було надзвичайно важко стати відомими і впізнаваними, але зараз роботи Джолайн є дуже популярними у середовищі колекціонерів мистецтва.
Запрошеним митцем цієї виставки є британсько-монакський сучасний художник Клем Чемберс. Він представив свою знамениту серію олійних абстрактних математичних картин «Фрактали». Ця серія ідеально підходить для кераміки. Фрактали — це нескінченно складні візерунки, які самовідтворюються у різних масштабах і площинах. Фрактали як клас математичних об’єктів відкрив і дослідив нині вже, на жаль, покійний відомий французький професор Бенуа Мандельброт. Чемберс і Мандельброт познайомилися у 2003 році, а у 2004 році Клем розпочав серію абстрактних картин олією, на які митця надихнула теорія Бенуа Мандельброта. Перша виставка «Фракталів» відбулася в Лондоні в 2006 році. Відтоді серію демонстрували в Японії, США, Великобританії, Монако та Франції.
У Парижі Клем Чемберс представить кілька робіт зі своєї першої виставки, а також прем'єру нових фрактальних картин олійними фарбами.
МИТЦІ ЄВРОПИ – УКРАЇНІ
Виставка «О кераміка!» – одна із серії художніх виставок, організованих галереєю «The Meloy Art» та мистецьким товариством «Коло Зої», щоб знайомити європейську аудиторію з творчістю сучасних митців (зокрема – і українських!) – у діалозі з шедеврами відомих майстрів минулого з приватних колекцій.
Кожна виставка – це портал, де сучасне мистецтво перетинається із творчістю митців минулих сторіч, де ви маєте можливість не тільки милуватися, а й придбати рідкісні шедеври.
У 2021 році «The Meloy Art» та «Мистецьке коло Зої» організували кілька надзвичайно успішних виставок у Парижі. У травні для виставки “Монако VS Валлоріс/ Кераміка VS Картини” вони привезли до французької столиці найкращі роботи сучасних художників з Монако та Валлоріса, а також представили експонати музейної якості з приватних колекцій.
У жовтні разом з Культурно-інформаційним центром Посольства України у Франції провели виставку «Найкращі українські митці: сучасники та майстри минулого». На ній було презентовано твори 10 українських художників минулого сторіччя, котрі багато в чому визначили розвиток французького мистецтва, та семи сучасних українських митців.
У листопаді, під час Paris Photo Art Fair, галерея The Meloy Art та «Коло Зої» відкрили фотовиставку-супутник, де глядачі могли побачити оригінальні гравюри XIX століття Льюїса Резерферда, Ічіди Соти (1843-1896), Надара (1820 – 1910), а також фотороботи майстрів XX століття, таких як Брассаї, Ман Рей, і сучасників, таких як культовий французький фотограф Антуан Пупель. Також на виставці були присутні і арт-фото Зої Скоропаденко, зокрема, під її арт-об’єктив потрапив українець Віталій Віталієв, уродженець Харкова, нині – відомий британський журналіст, редактор найбільшого у світі журналу для інженерів E&T magazine.
Виставка «О кераміка!» задумувалася і готувалася у мирний час, коли заяви про широкомасштабний напад Росії на Україну видавалися якщо не жартом, то хоча б політичною маніпуляцією. Однак подальший розвиток подій виявився набагато гіршим, ніж будь-які тогочасні прогнози. Тож зараз мистецька галерея «The Meloy Art» та «Мистецьке коло Зої» докладають всіх зусиль, аби інформувати європейську спільноту про події в Україні, а також пропагувати українську культуру, щоб Європа знала, що українці – не тільки відчайдушні воїни, а й талановиті митці. Частину прибутку від виставки «О кераміка!» буде надіслано українському фонду «Повернись живим!» – на потреби української армії. Також «The Meloy Art» та «Мистецьке коло Зої» планують провести серію благодійних аукціонів для потреб притулків для тварин в Україні.
Культуролог і мистецтвознавець Зоя Звиняцьківська нещодавно на своїй ФБ-сторінці наголошувала на тому, що одна з найбільших проблем України – це російська культурна дипломатія в Європі.
«Російська культура як ідея міцно сидить в головах європейців, а як механізм – в численних європейських культурних інституціях. Вона якісна, з гарним менеджментом, цікава і фахова, гарно обставлена... європейці щиро не розуміють, чого вони мають цього позбутися», - пише Зоя Звиняцьківська. І наголошує на тому, що українська культура повинна створити асиметричну відповідь культурній експансії Росії в Європу, спрямованій зараз на розбудову образу «хороших росіян», котрі чекають з обіймами недолугих «менших братів».
Відтак кожна виставка, кожен культурний захід українців у Європі – це наш залп у відповідь. Так, наразі їх, цих залпів, не так багато, як нам би хотілося. Але вони – не менш щирі і прицільні, ніж залпи української армії.
