Олексія Пантелеймоновича видатний поет Максим Рильський назвав «Творцем музики, в якій розкривається сонячна душа і незборима сила українців».
Рябов був автором 30 оперет та музичних комедій, зокрема: «Зорі екрана», «Майська ніч», «Сорочинський ярмарок», «Шумить Дніпро», «Чудовий край», «Червона калина», а найпопулярніша — «Весілля в Малинівці».Крім того, концерт для скрипки з оркестром, симфонія, струнний квартет. Усе своє творче життя композитор віддав створенню й утвердженню в нашій країні «легкого жанру» і національної музичної культури. Критики його називали батьком української оперети (понад 30 років Олексій Пантелеймонович самовіддано служив саме цьому жанру мистецтва)! Його музика несла у собі радісні почуття й веселий настрій.
Про видатного маестро «Дню» розповів син композитора — Ігор Кропивницький-Рябов:
— Олексій Пантелеймонович народився у Харкові. Він рано залишився без батьків, які загинули підчас епідемії, і малолітнім хлопчиком сам вимушений був пробивати життєву дорогу. Завдяки надзвичайній обдарованості, юнак спромігся, долаючи всі перешкоди й негаразди сирітського життя, здобути середню освіту, а згодом закінчити (з відзнакою) Консерваторію у Санкт-Петербурзі по класу композиції у професора Олександра Глазунова.
У непростий час нашої історії (1920-ті) перед обдарованим випускником відкрилась творча дорога. Щоб якось вижити, молодому композитору доводилося давати приватні уроки музики, іноді грати на скрипці, виступаючи по ресторанах і кінотеатрах, викладати у щойно створених музичних закладах. Він невтомно набирався досвіду, і доля посміхнулася йому. І ось уже Олексій Рябов — скрипаль-соліст і концертмейстер у симфонічному оркестрі, успішно опановує мистецтво диригента оркестру і самостійно виступає із концертами. З’являться і його перші твори, в яких проявився талант композитора. Це — дві симфонії,концерт для скрипки із симфонічним оркестром, камерні твори. Та головним і першим його захопленням виявилася оперета, де він виявив себе майстром, який тонко відчував природу цього жанру мистецтва. Блискуче знання можливостей оркестру й людського голосу, прекрасне відчуття сцени допомагали маестро створювати справжні опереткові шедеври!
Це засвідчила одна з перших його оперет «Коломбіна», яка здобула велику популярність і пройшла із аншлагами по всій країні. Та минав час, і ось уже молодий композитор — визнаний маестро, його оперети незмінно прикрашають репертуари, не лише театрів України, а й усіх республік колишнього Радянського Союзу. Вони стали класикою.
Варто згадати такі чудові його зразки української оперети, як «Сорочинський ярмарок», «Весілля в Малинівці», «Майська ніч» тощо. У спадок композитор нам залишив три десятки оперет, які стали вагомим внеском у розвиток цього жанру в Україні.
У своїй творчості композитор спирався на глибоко народні музично-театральні традиції,та йшов новаторським шляхом. Він мав власний творчий почерк, неповторне бачення музичної драматургії, свою мелодійну манеру висловлювання, що спиралася на багатобарвні інтонації української народної пісні. У цьому полягала самобутність маестро.
Мій батько мав унікальну музичну пам’ять, що так прислужилася колективу в роки Другої світової війни, під час евакуації театру. Корабель, на якому був увесь склад колективу, ледь не затонув під час шторму в Каспійському морі, а ящики з нотами, не витримавши кріплення, потонули в бурхливих хвилях. Під загрозою опинився не лише репертуар театру, а і його існування. Однак батько відвернув цю загрозу. Прибувши в столицю Казахстану Алма-Ата, де опинився театр, по пам’яті зумів відновити весь класичний нотний матеріал оперет!
Розквіт таланту Олексія Рябова припав на той час (1939—1955 рр.), коли він очолив як головний диригент Київський театр оперети. Саме з появою на сцені цього театру творів О.П. Рябова відбулося остаточне формування жанру сучасної української оперети. Його композиторські шедеври стали невичерпним джерелом для сміливих шукань та мистецьких відкриттів усього творчого колективу, а Київський театр оперети був у авангарді розвитку і становлення цього жанру. Кожна нова вистава була святом для киян...
Батько мав багато щирих друзів, серед яких — видатні музиканти, письменники, поети, композитори, артисти. Своїми вірними побратимами, крім поета Максима Рильського, він вважав Натана Рахліна, Михайла Стельмаха, Платона Майбороду, Андрія Штогаренка, Остапа Вишню, Андрія Малишка та інших. «Людина зі щедрим, золотим серцем!» — тепло говорили про нього товариші...
Мені шкода, що сьогодні про іскрометні оперети Олексія Рябова забувають. Нині на столичній сцені можна побачити тільки «Сорочинський ярмарок», який поставили до 200-річчя Миколи Гоголя і до 110-річчя від дня народження автора оперети, композитора Олексія Рябова. Втім, я впевнений, що нині нашій країні потрібне піднесення національного духу, зокрема в мистецтві.
Нагадаю, Олексій Пантелеймонович був справжнім батьком театру, завдяки його творам саме народилась сучасна українська оперета! Гадаю, що до ювілею маестро варто було б присвоїти його ім’я одній із вулиць Києва, наприклад вулицю Димитрова. Це стало б достойним кроком вшанування пам’яті видатного митця України.
P.S. До речі, восени Київська оперета святкуватиме 80-річчя, і колектив театру готує низку заходів до цієї дати, а також планується відзначення 115-річного ювілею Олексія Рябова.
