Візит до України китайського художника Лі Санданя — подія не менш дивовижна, ніж перший у біографії цього легендарного й одного з найдорожчих на сьогодні художника Азії спільний проект, причому з українським художником Майклом Мерфенком. Їхня виставка «Внутрішнє Світло» відкрилася вчора, 24 червня, в Національному художньому музеї.
У світі про сучасне китайське мистецтво давно чутно — останніми роками воно переживає таке зростання цін, що економічні видання порівнюють цей феномен з успіхом компанії Google. Але виставки китайського актуального арту трапляються нечасто — братів Гао 2001 року не випустили на власну акцію з нагоди відкриття Венеціанського бієналє, а два роки тому китайська влада заборонила вивозити з країни полотно художника Хуанг Яна, де змальований Мао Цзедун із нанесеним на обличчя пейзажем.
Ситуація в сучасному мистецтві на Сході складається найнесподіванішим чином, утім, як і в Україні: з одного боку, сучасне мистецтво досі викликає мало довіри, а з іншого — це досить успішний товар і частина міжнародного іміджу країни. Зараз у Шанхаї уже проходить «своя» бієналє сучасного мистецтва, а в Пекіні не так давно відкрився Музей сучасного мистецтва.
Не буде перебільшенням зауважити, що переважно китайський арт-мейнстрім є відвертим епігоном і «перемальовуванням» західноєвропейської та американської історії живопису. Втім, в Азії інше розуміння мистецтва: наслідувати великих майстрів із великою ретельністю та увагою до техніки ніколи не вважалося чимось негідним. Під таким кутом зору те, що робить китайський художник із Тайваню Лі Сандань, є суто самобутнім явищем. Але не в етнографічному значенні «народного наїву»: його мистецтво відображає дуже широкий культурний контекст. Акілле Боніто Оліва, іменитий італійський арт-критик і професор сучасного мистецтва, відзначає «генетичні» зв’язки його мистецтва з такими художниками, як Міро, Кандінський та Клеє.
Світова преса порівнює Лі Санданя з Пікассо і Хьорстом і називає не інакше як суперзіркою китайського сучасного мистецтва. Сьогодні, за часів горезвісного економічного колапсу, Майстер Лі відкриває чергову галерею — в Нью-Йорку, що повністю окупилася вже через кілька місяців після продажу чотирьох його робіт, і коригує свій щільний виставковий графік заради проекту в Києві — місті, яке з погляду арт-ринку навряд чи є перспективним.
Лі Сандань — математик за освітою, творець романів про стародавні бойові мистецтва (за якими було знято популярний у Китаї телесеріал), композитор, піаніст і третій патріарх буддійської школи Форшанг. Свою першу картину він намалював у 34 роки, просто на серветці, яка потрапила під руку, коли під час медитації йому відкрилося, що за допомогою ліній і кольору можна змалювати саму енергію всесвіту.
Торік пройшла персональна виставка Майстра Лі в межах найстарішого і найпрестижнішого арт-форуму у світі — Венеціанської бієналє. Соло-проекти за програмою бієналє — велика і дуже рідкісна честь, якої свого часу були удостоєні лише найкращі, — Джеф Кунс, той же Хьорст, Такасі Муракамі. Більше того, куратором проекту Лі Санданя став сам Акілле Боніто Оліва.
Водночас у Майкла Мерфенка, який виступить дуетом із Лі Санданєм на виставці «Внутрішнє Світло», своя, не менш вражаюча біографія. Ірландець, який виріс в Австралії, навчався мистецтву в Бельгії та Німеччині й, нарешті, осів в Україні, змінив родове ім’я Мерфі на Мерфенко і став набагато більш українським художником, аніж багато тих, хто народилися тут. У його живописі відобразилася та мінлива українська краса, яка стоїть десь поруч з імпресіонізмом Коцюбинського та віршами Богдана-Ігоря Антонича.
Живопис тайванського китайця та ірландського українця вражаюче римується — «опальними» в епоху постмодернізму метафізикою та містикою — треба мати велику сміливість, аби в цинічному світі сучасного мистецтва не приховувати своєї відкритості до подібних речей. І в добу кризи споживацького суспільства, що увінчалася всесвітньою економічною кризою, повернутися до щирості та простоти, що вимагають сьогодні ще більшої зухвалості та мужності, ніж актуальні в минулому провокації загальноприйнятої моралі, випинання тілесності та елітарна концептуальна витонченість.
Ідея настільки незвичайного, на перший погляд, трансконтинентального тандему належить Костянтину Дорошенку — куратору, арт-критику і провокатору українських культурних процесів. 2001 року він влаштував у київському Музеї культурної спадщини першу персональну виставку нинішнього класика «Нової хвилі» Олександра Ройтбурда, ще тоді не визнаного в Україні, який проживав на той час у США. Ця виставка відіграла чималу роль у тріумфальному поверненні Ройтбурда до України з подальшим перетворенням на загальновизнаного «живого класика».
Співкуратором виставки «Внутрішнє Світло» виступить історик мистецтв та співробітник Національного музею Оксана Баршинова, яка запам’яталася нам ретроспективою українського трансавангарду кінця ХХ століття «Нова хвиля» — одним із найважливіших проектів останніх років щодо усвідомлення та архівації новітньої української історії актуального мистецтва.
Із проектом «Внутрішнє Світло» Київ опиниться в самому центрі актуальних культурних подій, а ми будемо спостерігачами нових тенденцій мистецтва — поки що не похваленого критиками, не осілого в усіх можливих колекціях і не вписаного в усі наявні аннали.
