Зустріч діячів української культури, що відбулася
нещодавно в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва, зібрала насамперед
тих, хто був свідком і учасником прем'єрної постановки п'єси О. Є. Корнійчука
«Пам'ять серця» на сцені Театру імені І. Франка.
П'єса, написана усього за сімнадцять днів і поставлена
навесні 1969 року, розповідає про долі людей, розділених війною. Життєві
колізії, покладені в основу, були вельми типові для тих років і знайшли
своє відображення в «Альпійській баладі» В. Бикова, у «Варшавській мелодії»
Л. Зоріна та інших творах. Невблаганна логіка війни й протистояння систем
і держав руйнують все довкола себе й, насамперед, кохання.
Як згадувала дружина драматурга Марина Федотівна, на назву
п'єси його надихнув однойменний романс М. Глінки на слова А. Батюшкова
(робочий варіант — «У Києві на Русанівці... «). Постановка драми в театрі
імені І. Франка стала початком справжнього її тріумфу на сценах Львова,
Одеси, Харкова, Запоріжжя, міст колишнього СРСР, а також Чехії, Болгарії,
Фінляндії. В усій творчій спадщині Корнійчука, якого не без підстав вважають
офіційним співаком епохи, «Пам'ять серця» виділяється непідробними щирістю
й ліризмом.
