Мюнхенська школа живопису була представлена в Центральному будинку художника. Вона вражала своєю простотою і сміливістю. Художники цієї когорти часто не обтяжують полотно ѓрунтовкою, пишуть відразу на зернистому полотні, ніби оголюючи його красу (Олег Ясенів). Самі ж образи перетворюються або на ледь помітні лінії, або на серію різнокольорових гачків, підпорядкованих елементарному ритму і композиції найпростіших геометричних фігур (Олексій Коваль). Художники не шкодують полотна, розмір їхніх картин переважно досить значний, а іноді і несподіваний, наприклад, витягнутий пропорційний овал картин Штефана Шесля сам по собі вже промовляє образотворчою мовою форми. Тому і саме полотно не перенасичене образами: кілька різнопланових штрихів — і ось вона, основа для філософії. Іншим методом виконує свої картини Ѓонт Гонѓ Гуанѓ — вщент вкриває світле полотно широкими мазками барвистих фарб. Є якась особлива гармонія у тому поєднанні, коли сам колір стає образом, що несе настрій, заряд і відповідне сприйняття.
— Проект присвячено 20-річчю співробітництва між Мюнхеном і Києвом. Тоді було підписано договір, і студенти нашої Академії образотворчих мистецтв і архітектури поїхали до Мюнхенської академії, де поринули в зовсім інший художній світ. Нині про подію згадали в Мюнхені і вирішили відсвяткувати дату із окресленням результатів угоди, — розказала «Дню» куратор виставки мистецтвознавець Ольга ЛАГУТЕНКО. — Мюнхенські художники запропонували дещо провокативний хід — діалог для роздумів: «Ми працюємо, а ви розважаєтеся». Вони вважають, що традиції української та мюнхенської шкіл досить різні, тому кожна сторона може сказати, що це ми працюємо, а ви — розважаєтеся. У результаті виставка стала гарною спробою для українців побачити, які можливі діалогові стосунки. Мистецтво — більш виразна мова для спілкування, аніж мова, якою ми зазвичай користуємося.
Мова мюнхенських художників — своєрідна. Наприклад, несподівана скульптура Сюзанне Тімана. Він зображає дуель героя із своїм дзеркальним відображенням («Дуель») у той час, коли сам стоїть під прицілом. Новаторська для України і скульптурна композиція «Гирі» — рельєф із зображенням чоловіка з гирями на витягнутих руках із рухомою головою, що йде обертом, яку глядач спостерігає у збільшеному круглому склі. Автор експериментує із текстилем і утворює скульптуру зі жмуту різнокольорових товстих ниток, відкриваючи красу їхнього поперечного зрізу. Тобто німецькі художники демонструють особливе, відмінне вміння побачити красу в буденному, замилуватися простою формою, перетворити кольоровий мазок на образ тощо.
Натомість українські художники продемонстрували присутність образу в живописі — це і полотно «Спочатку» Сергія Зорука, і «Кит» Олега Ясенева.
— У нашій країні культура розвивалася в одному напрямку, а в Німеччині — в іншому, тому поміж ними — прірва, — переконаний координатор виставки із Мюнхена Олексій КОВАЛЬ. — Мені було 19 років, коли я залишив Київ. Ось уже одинадцять років живу і працюю в Мюнхені. Цікаво спробувати щось нове. На жаль, мистецтво в Україні занадто закрите, а в Європі легко долаються світові кордони, і вивчати мистецтво можна на оригіналах.
Чи перетнуться паралелі різних культур і сьогодні, можна буде говорити з часом. Наступного року відбудеться виставка в Мюнхені українських художників. Спільний каталог підсумовуватиме результати двох виставок, на матеріалах яких і можна буде дійти висновку про роботу і розваги обох шкіл живопису і скульптури.
