Національний художній музей України має чималу колекцію картин українських пейзажистів. Серед них, зокрема, роботи художників, яких у нашій країні підроблюють найчастіше. Це Микола Глущенко та Микола Бурачек. «Дехто з теоретиків — усього бувало на шляху творчості — недооцінював пейзаж, скептично ставився до пошуків у цьому плані. Я люблю природу, бо це — вічність». Так говорив Микола Глущенко, і в цих словах — один із ключів до розуміння цього талановитого художника, картини якого експонуються в музеях України, Росії, Франції, США, Канади...
Однак, Микола Глущенко — не лише пейзажист. Він мав за друзів Ромена Ролана, Анрі Барбюса, Пабло Пікасо та малював їхні портрети. Як міг радянський художник їздити за кордон і спілкуватися із представниками «реакційних та антисоцреалістичних мистецьких течій?» М. Глущенко це було дозволено, бо він заробив довічну індульгенцію в очах радянської влади. Як відомо, видатний митець, був шпигуном, який на цілих півроку раніше легендарного Р. Зорге повідомив радянські служби про підготовку Німеччини до нападу на СРСР. Починаючи із сорокових років, Микола Петрович займається лише художньою творчістю. Не оминула його доля багатьох митців тих часів — йому доводилося працювати у дусі соцреалізму. Перед смертю М. Глущенко відібрав 250 полотен, попросивши дружину спалити їх, оскільки вони не відображають його як художника. Але прохання не було виконано повною мірою — картини зберегли, хоча в музеї вони знаходяться без права на експонування.
Ранні полотна імпресіоніста М. Глущенка (до яких належить і ця його робота) сьогодні високо цінуються, їхня вартість стартує з позначки в кілька десятків тисяч доларів. Можливо, однією з причин є непідробний стан душі художника, тоді ще йому не доводилося бути нещирим — з собою і з полотном. М. Глущенко — природжений колорист. Саме тепла кольорова гама створює увесь той набір настроїв, які ми відчуваємо, споглядаючи це полотно. До речі, настільки теплі, соковиті, насичені кольори рідко коли можна зустріти в зимовій тематиці.
Інший художник «зимових пейзажів» — Микола Бурачек. Він, як і М. Глущенко, вів активне громадське життя, був одним із засновників Української академії мистецтва, Асоціації радянських митців України, був головою Центрального бюро працівників мистецтв у Харкові. З його ім’ям пов’язане проектування та спорудження пам’ятників Т. Шевченку в Харкові, Києві, Каневі, створення музеїв Т. Шевченка та М. Коцюбинського. Заснування музею Т. Шевченка в Києві та формування його фондів, насамперед живописної спадщини митця, — теж заслуга Миколи Бурачека, який першим відібрав і розташував у хронологічній послідовності його художні твори. Результатом багаторічного дослідження мистецької спадщини Т. Шевченка стала монографія М. Бурачека «Великий народний художник». Ранні твори М. Бурачека (зокрема, й «Морозний ранок», 1919), на яких позначився відтиск, а точніше — подих, імпресіонізму, написано вільно, соковито. Морозний сонячний день, хочеться вдихнути сріблясте повітря на повні груди, під ногами поскрипує свіжий сніг. Довгий час М. Бурачек працював театральним художником, тож часто створював масштабні панорамні композиції.
