Нагадаємо, своєрідною літературною розминкою молодого письменника була збірка оповідань «На гребені скорпіона» (2012). І ось новинка — роман «Грайлива оптика», який вийшов друком у видавництві «Академвидав». Вже з перших сторінок сюжет захоплює читача. А за викладом тексту, вибором теми, характеристиками персонажів, описом їхніх внутрішніх переживань, відчуваються роздуми людини зрілої, такої, що створила конструкцію власного всесвіту, що вже зробила для себе певні моральні висновки і яка бажає поділитися цими висновками з іншими.
Про світ, людей, стосунки чоловіків та жінок написано багато, але коли стикаєшся з неординарним поглядом Богдана Гнатюка, оригінальним трактуванням буття й глибиною власних сентенцій, вкотре переконуєшся в невичерпності інтерпретацій вічних тем про взаємини людей, їхні страждання, надії, пошуки щастя.
Сюжетна структура роману доволі складна. Долі трьох головних героїв — Цвєтани, Іллі та Дениса химерно переплітаються, контрапунктно існують в комбінаціях своєрідного любовного трикутника. Але автор відходить від банальностей з’ясування стосунків вершинами, а інтрига необхідна йому для демонстрації різних життєвих позицій і світоглядів. Автор програмує три моделі поведінки типажів, їхні несподівані шляхи.
Сюжет розгортається на тлі карткової гри в покер. Гра, як стихія азарту, стає тим відправним пунктом виру пристрастей, в який втягуються герої. Закохані в Цвєтану двоє молодиків, дізнавшись, що вона хоче взяти участь у конкурсі краси, вирішують: один — допомогти їй стати переможницею, а інший — перешкодити. Вся річ у грошах, і парубки сподіваються на картковий виграш. Гра в покер описується Гнатюком з поетичним захватом, що робить можливим виникнення алюзій з відомою «Грою в бісер» Г. Гессе. Втім, героями «Грайливої оптики» рухає нестримний азарт і солодка мить збігу реальності з розрахунком («Світ є збіркою збігів і сумісностей, все в якомусь сенсі має єдину форму — як карти в колоді»), і відповідно до цього висновку письменник пропонує діяти Іллі та Денису.
Образний виклад тексту, з безліччю красномовних деталей, присутність відчуття захоплюючого руху думки, що веде читача лабіринтами сюжету, — все це робить роман динамічним твором. Автор нагнітає емоції, контрапункт сюжетних ходів нарешті зливається в одну точку і виходить на коду. Оповідь підтверджує наявність детективного початку, з пострілами й криками...
Беззаперечною прикрасою роману став його завершальний розділ, де головна героїня з’являється перед читачем через деякий час. Кількома виразними штрихами показано нинішню Цвєтану, її внутрішню і зовнішню трансформації. Словами створюється, «вимальовується» образ красивої дівчини, яка «не змогла стати красивою жінкою».
Що ж сталося з двома парубками після горезвісного конкурсу краси? У фіналі автор вигадує новий поворот інтриги. Богдан Гнатюк дає читачеві можливість вибудувати власну версію, чиє кохання героїв уникнуло летального результату.
Романтична нота оповіді звучить «крещендо». А старі знайомі читачів знову звертаються до... карт. Покер, як головна дійова особа, виступає на перший план, вимагаючи до себе належної поваги. Автор змальовує ситуацію, яка стає метафорою чергового моменту випробування долі. Таємничий персонаж починає гру, роблячи неймовірні ставки. Авторові вдається створити відчуття ілюзії ідеального, а на кону опиняється щастя, яке могло бути, але не реалізувалося, хоча все можливо... Порив свіжого морського вітру, що розкидав карти і перервав гру, подарував надію, що роман матиме хепі-енд.
