Міжнародний фестиваль класичної музики «Харківські асамблеї» відсвяткував своє 20-річчя. Нагадаємо, музична подія, що відбулася в Харкові у вересні 1991 року, була початком традиційного фестивалю «Харківські асамблеї», нині добре знаного за межами нашої країни. Можна навіть сказати, що харківських музикантів у світі впізнають за належністю до цього творчого форуму, який двадцять років тому відбувся під девізом «Дні Моцарта у Харкові» («Mozart-tage in Kharkov»). Нині форум — під назвою «Моцарт знову і назавжди».
Для організатора й ідеолога фестивалю, ректора Харківського університету мистецтв Тетяни Вєркіної «Асамблеї» були реалізацією заповітної мрії повернути рідному містові славу великого культурного центру. Вона вважала за необхідне відродити та зміцніти традиції, котрі пов’язують із Харковом музикантів, що здобули тут освіту, а згодом — світове визнання. І, природно, дуже важливо було створити музичне свято, у котрому першу скрипку грали б харківські виконавці.
Сповнений променистого оптимізму Моцарт дійсно допоміг організаторам фестивалю «Харківських асамблей», котрі з тих пір завжди вибирали для фестивалю героя або героїв та відповідний девіз. З іншої точки зору, у тривожному й політично хитливому 1991-му фестиваль став першим в Україні, а, можливо, й колишньому СРСР творчим форумом, у жодному розумінні не пов’язаним з ідеологією та вимогами влади. Хоча місцева влада не в останню чергу завдяки авторитетові Т. Вєркіної завжди всіляко заохочувала та підтримувала цей непересічний задум.
Підтримували ідею фестивалю й музиканти, вихованці Харківської музичної школи та Інституту мистецтв. Почали формуватися місцеві та інтернаціональні виконавські ансамблі, відомі музиканти й педагоги почали давати майстер-класи — ще одна ознака світового досвіду в підготовці та вихованні музикантських кадрів. Відбувалися художні виставки, наближені до тематики асамблей, наукові конференції, за результатами яких видавали збірки матеріалів — тепер це стало традицією.
На «Асамблеях-2011» обговорювали тему «Професія «музикант» у часопросторі: історико-культурні метаморфози», що якнайбільше відповідає творчому напрямку фестивалю. Окрема творча зустріч відбулася з колишньою харків’янкою, нині професором Національної музичної академії України Мариною Черкашиною-Губаренко. Представник знаної музично-театральної династії, вона сьогодні — один із найавторитетніших фахівців у галузі оперного мистецтва, людина універсальної творчої вдачі. І до того ж — пристрасний пропагандист творчості чудових композиторів Віталія Губаренка та Ірини Губаренко, яких, на жаль, уже немає з нами.
Високий рейтинг «Харківських асамблей-2011» підтвердила зацікавлена участь таких відомих музикантів із Великобританії, як диригенти Тімоті Рейніш, Рейчел Янг, вокалісти Джоан Роджерс і Даррен Джеффрі, видатний піаніст Грехем Скотт. Парад диригентів із Молодіжним академічним симфонічним оркестром «Слобожанський» продовжили також Дмитро Лісс із Росії та головний диригент Афінського державного оркестру Вірон Фідецис. Особливо характерними для «Асамблей» є спільні проекти виконавців з України та Німеччини, Швейцарії, Іспанії, інших європейських країн. Уже не викликає подиву, коли в концертах музикантів після російських та українських прізвищ оголошують зарубіжні країни. Це стало прикметою часу, якій можна водночас радіти та засмучуватись... під музику Моцарта.
Тетяна Вєркіна, чий ентузіазм не виснажився за тривалий час творчої та організаційної роботи, часто наголошує, що класична музика завжди допомагала людям пережити скруту, позбавитись буденних проблем та рутини. Але це зовсім не значить, що учасники фестивалю прагнуть усамітнитися в башті зі слонової кістки. Навпаки, програми концертів «Харківських асамблей», крім просвітницьких цілей, демонструють демократичність і відкритість. У тому числі й на ціни квитків.
Фестиваль не загубив свою публіку — чутливу та вимогливу й водночас обдаровану розумінням істинних художніх цінностей. «Парафіянами у храмі музики» вважають себе і самі музиканти, де б вони не вчилися й де б раніше не виступали.
