ХVII Міжнародний фестиваль класичної музики «Харківські асамблеї» давно став «візитною карткою» осіннього музичного Харкова. Цього року форум був присвячений братам Миколі та Антону Рубінштейнам.
Нагадаю, 1862 року за ініціативи Антона Рубінштейна — видатного піаніста, композитора та громадського діяча — і при опікуванні великої княгині Олени Павлівни на базі класів Російського музичного товариства відкрилася Санкт-Петербурзька державна консерваторія, що стала першим у Росії вищим музичним навчальним закладом. У перший рік було прийнято 179 учнів, а першим випускником із класу композиції став П. Чайковський. Чотирма роками пізніше, 1966 року, відкрилася Московська консерваторія, першим директором якої став Микола Рубінштейн. Із того самого часу бере початок професійна музична освіта, заснована на братерстві в буквальному і переносному значеннях цього слова. Саме з тієї пори в містах Російської імперії почали один за одним з’являтися музичні училища, школи й консерваторії, стало можливим відкриття театрів, філармоній тощо — тобто, всього того, без чого ми не уявляємо собі музичного простору будь-якого сучасного міста. Музичне життя Харкова — наслідок інерційного руху, наслідок того грандіозного культурно-просвітницького «вибуху», який здійснили брати Рубінштейни.
Кожен фестиваль «Харківські асамблеї» немов заново відбудовує храм високого мистецтва, в якому панує особлива атмосфера служіння мистецтву і слухачам, саме на такому рівні, на якому «служили» й брати Рубінштейни. Адже саме з їхніми іменами пов’язана «золота» епоха музики середини XIX століття — іменами Чайковського, Танєєва, Аренського. Варто пам’ятати, що під управлінням Миколи Рубінштейна пройшло понад 250 концертів у різних містах, а Антон Рубінштейн у 1885—1886 рр. організував знаменитий цикл «Історичні концерти», до якого увійшло 175 творів — небачений на ті часи масштаб!
Традиційно на «Харківських асамблеях» виконується симфонічна, камерна, вокальна, інструментальна музика, проходять майстер-класи, наукові конференції та презентації. Вперше в рамках фестивалю спільно з Польським консульством відбулася музична презентація виданого зібрання творів польського композитора і скрипаля Костянтина Горського, який майже 30 років жив і працював у Харкові (творчість якого відкрив харків’янам колишній генеральний консул республіки Польща Гжегож Серочиньський).
За 17 років у феста з’явилися свої постійні артисти, шанувальники й ті, хто прагне на нього потрапити. Так, випадково почувши про «асамблеї» (за місяць до їхнього початку), приїхали англійці Майкл Белл і Карен Радкліфф.
— Ми вперше побували у Харкові торік і нам дуже сподобався високий рівень музикантів і атмосфера доброзичливості. Фестиваль неймовірний за кількістю ідей та музики, що виконується, — розповів диригент Тімоті РЕЙНІШ (Велика Британія), який підготував із Молодіжним симфонічним оркестром «Слобожанський» дві програми. — Це величезний привілей грати твори класиків з українськими музикантами. Я диригував багатьма оркестрами, професійними і любительськими, але жоден не грав із таким піднесенням і любов’ю до музики, як харків’яни.
Чудове враження від концерту залишили литовські музиканти Сабіна Мартінайтіте та Аудроне Ейтманавічюте. Вони вразили публіку свободою сценічного спілкування й темпераментно-віртуозними трактуваннями. Диригент Антоніо Лізаррага (Мексика-Австрія) виявив у виконанні П’ятої симфонії Чайковського потужність і яскравий темперамент. До речі, програма фестивалю цього року була пов’язана не стільки з музикою Антона Рубінштейна, скільки з його виконавськими вподобаннями (творами Шопена, Брамса, Мендельсона) і творчістю його друзів, учнів та послідовників — Чайковського, Аренського, Рахманінова...
Запам’ятався аристократизм, тонкість подачі й дух високої майстерності у виконанні творів Бріттена, Мусоргського, Пуленка Кареном Радкліффом і Майклом Беллом (Велика Британія); чудову архітектуру з бахівських скрипкових сонат і партит збудував Юрій Насушкін (Іспанія), для якого було надзвичайно важливо вперше за 19 років виступити на українській землі саме з бахівською музикою. Продовжив ідею рубінштейнівських «Історичних концертів» ансамбль старовинної музики «IІ Drago» (Санкт-Петербург), представивши унікальний концерт із творів для барочної віолончелі та баса; познайомив харківську публіку з творами польських композиторів XX століття камерний ансамбль ім. І. Добжінського; концептуальну і складну програму фортепіанних тріо (Рубінштейна, Аренського і Чайковського) представили на фестивалі гості з Москви — Людмила Кузнєцова (професор Московської консерваторії) разом зі студентами Сергієм Пудаловим і Петром Гладишем. До речі, подібні виступи в рамках фестивалю — важливий показник, що заслуговує на особливу увагу. Головне, справедливо вважають організатори, — це те, що фестиваль об’єднує музикантів різних поколінь та дає можливість спілкуватися і виступати разом.
Особлива увага була прикута до виступів молодих виконавців з оркестрами. Щиро, емоційно зіграв Другий концерт для фортепіано з оркестром Марк Сердюк (Харків); витончено, зі своєрідним колоритом прозвучала рахманіновська Рапсодія на тему Паганіні у виконанні Валентина Смолянинова (Харків); глибиною проникнення в авторський задум у виконанні Камерної симфонії Віталія Губаренка підкорила скрипачка Мирослава Которович (Київ). Особливе враження абсолютно майстерного і своєрідного виконання залишив Андрій Місик, який зіграв Перший концерт Чайковського (до речі, першим виконавцем цього шедевра був саме Микола Рубінштейн).
Дуже важливо, що концерти фестивалю об’єднали в ансамблі не лише вчителів та учнів, педагогів та студентів, а й колег із різних ВНЗ та різних країн. Так блискуче, вільне виконання Трьох фрагментів із сюїти «Точки джазу» Дейва Брубека продемонстрував дует «Консерваторне братерство» — професор Харківського державного університету мистецтв ім. Котляревського Наталія Горецька та професор Одеської державної музичної академії ім. Нєжданової Тетяна Шевченко.
«Харківські асамблеї» стали показником високого рівня і справжнього професіоналізму. Фестиваль прославився тим, що об’єднує близьких по духу музикантів. Після кожного концерту публіка чекає нових зустрічей, які просвіщають розум та серце (адже саме так учили своїх нащадків брати Антон та Микола Рубінштейни).
