Два з них — Лариси Делль і Климентія Сологубова — це сімейний дебют живописця та фотохудожника. Шлях, яким iде кожний майстер не завжди простий. Саме поняття «художник» уже давно перестало бути для нас чимось таким усталеним і статичним. Сьогоднішній художник не просто професіонально зображує навколишній світ, а спостерігає й осягає його. До Лариси Делль це розуміння прийшло ще в Київській художній академії на факультеті архітектури, потім отримало свій вияв у живописних роботах.
На виставці представлено її картини, виконані в так званій пальцевій техніці, практично без використання пензлів, які вражають своєю витонченістю та точністю малюнка. Майже монохромні, написані димчасто-синіми або приглушеними червоними фарбами, ці невеликі за своїми розмірами полотна зачаровують своєю щирістю. Художниця немов запрошує глядача до діалогу, закликає почути музику сфер, що струмує з її полотен. Усе у світі, вважає вона, має свою живу душу — вода, дерево, камінь, земля. Потрібно лише вміти помічати, бути співзвучним... І, вочевидь, не випадково простір між двома деревами на її картині «Вхід» нагадує форму людського серця. Адже лише серцем ми можемо почути голос гармонії.
Зовсім інакше виглядають фотороботи її сина Климентія Сологубова. Для нього це поки що лише хобі. Захопившись фотографією ще в ранньому дитинстві, Клим залишився вірним старим традиціям і знімає лише на плівку. На виставці представлено фотопейзажі. Від них віє чарівністю чогось так добре знайомого кожному, багаторазово баченого, і тому такого несподівано хвилюючого. Останній промінь сонця, що заходить, повалене дерево, прогрітий літньою спекою пісок... Скільки в них чистої та глибокої поезії, яка так властива українській землі! Фотографії виразні, наповнені повітрям і світлом — все гармонійне і кличе до спілкування з природою.
Свідомо відмовившись від будь-якої концепції, що заганяє як творця, так і глядача в певні жорсткі рамки сприйняття, організатори й учасники виставки ненав’язливо запрошують кожного глядача дати волю своїй фантазії, і самостійно вигадати назву тому, що побачили та пережили.
