Квітами, сльозами та оплесками проводжали в останню путь популярного актора Олександра Абдулова. Він помер уранці 3 січня, після важкої хвороби. Йому було всього 54 роки.
На сцені Московського театру «Ленком» він прожив усе своє творче життя — понад 30 років, створивши цілу галерею яскравих незабутніх образів. Труна з тілом покійного утопала в квітах. Вінки стояли вздовж стін по всьому «Ленкому». Поруч знаходилися друзі Абдулова, його колеги-ленкомівці, старенька мама, старший брат, вдова — Юлія Абдулова, повідомили РІА «Новости».
— Своїм талантом, добром і любов’ю Олександр Абдулов захопив гігантський простір, і люди відповіли йому любов’ю, — сказав художній керівник «Ленкому» Марк Захаров. — 1974 року на цю сцену прийшов хлопчик-студент Саша Абдулов. Він був дуже високого зросту і ніби більше нічого... А потім поступово на наше здивування почалося перетворення — над нашим театром зійшло сонце. Абдулов дуже швидко став майстром і великим артистом. Він мав гіпнотичний вплив на людей, який може здійснювати тільки великий артист.
За час хвороби актора на адресу театру надходило безліч листів із побажаннями здоров’я, добра та пропозиціями, як зцілити Абдулова. Захаров назвав Абдулова дуже доброю людиною та «етичним авторитетом, який необхідний театру».
Серцем театру назвала Абдулова колега по сцені Інна Чурікова. «Саша — життя, фантазія, незламний коловорот думок, подій, пустування. Він був серцем театру», — зазначила вона, додавши, що «уявити собі театр без Абдулова неможливо... Стихійний, але такий, що реалізовував усі свої фантазії, він не був Маніловим. Він знімав кіно, він возив і показував дітям вистави. Храм, в якому його сьогодні відспівували, також він зробив».
«Олександр Гаврилович Абдулов був великим артистом, але найбільшим у ньому було те, що він був винятковою людиною, — зазначив режисер і друг Абдулова Сергій Соловйов. — Він був дивовижно хорошим — без всілякої вигаданої хорошості». А друг Абдулова Олександр Збруєв пригадав, як вони наприкінці вересня минулого року святкували 80 річний ювілей «Ленкому», іАбдулов казав, що потрібно перекрити вулицю, поставити на ній трибуни, аби прийшло якомога більше людей.
«Ми втратили дуже багато, я навіть не уявляю, як далі театр житиме без тебе, — зазначив Збруєв. — Ти ніколи не відкриєш дверей цього театру, але ти ніколи і не вийдеш із нього»...
Любов’ю й тягарем втрати були пронизані слова всіх, хто виступив на траурній церемонії. Імениті колеги й прості глядачі говорили про те, яким незвичайним актором був Абдулов. І про те, яким винятковим він був і як умів товаришувати. І знову зізнавалися в любові й просили вибачення. А ще щиро бажали «Ленкому» більше нікого не втрачати. Церемонія прощання тривала три з половиною години. А люди все йшли і йшли, їх були тисячі. Вони несли квіти й плакали... Але ось тихі траурні мелодії змінилися добре знайомою музикою з фільму «Звичайне диво». А після неї зазвучав романс з «Юнони та Явось», і голос Миколи Караченцева заспівав: «Я тебя никогда не увижу, я тебя никогда не забуду»... Такі почуття відчували абсолютно всі, хто прийшов провести в останню дорогу Олександра Абдулова. «Коли ховають акторів, їм аплодують», — нагадав, звертаючись до присутніх, найближчий друг Абдулова актор Леонід Ярмольник. І зал не примусив себе чекати — дотримуючи старовинної традиції, влаштував оглушливу овацію видатному актору Олександру Абдулову. З «Ленкому» траурний кортеж вирушив на Ваганьківське кладовище, де відбувся похорон, що завершився залпами артилерійського салюту.
