Все почалося на межі тисячоліть, у 2000-му, коли з’явився блокбастер студії «Марвел», створений на основі коміксу «Люди Ікс», про супергероїв та суперлиходіїв, у яких через певні мутації розвинулися надздібності.
Логан — Людина-Росомаха у виконанні Хью Джекмана — самітник-боєць із запальним характером і величезними металевими кігтями, що виростають у нього з кулаків — один з найважливіших героїв-мутантів Всесвіту. Настільки важливий, що про нього навіть зняли два сольні фільми. «Логан» — третій і останній.
Власне, це осінь патріархів, сутінки богів, дистопія. У світі 2029 року практично всі мутанти вимерли чи винищені людством, яке сприймає їх як загрозу. Метал у тілі Логана перетворився на отруту. Постарілий, хворий вояка працює водієм лімузина за наймом і дбає про колишнього інтелектуального лідера мутантів Чарльза Ксавьє (Патрік Стюарт), потужний телепатичний мозок якого майже зруйнований деменцією. Все було б зовсім безнадійно, якби раптом, за збігом обставин, їм не випало рятувати від переслідувачів 11-річну Лору (Дафні Кін), дівча з нового покоління Іксів.
В одному з інтерв’ю Джекман зазначив: «Ми знімали дорослий фільм про життєвий досвід і смерть, а ще про цінність життя та про те, як її визначити». Режисер Джеймс Менголд, зі свого боку, ще на етапі зйомок додав, що покладатиметься більше на людські почуття, а не на спецефекти. Обидва не обманули.
Так, тут є все, чого потребує жанр екранізованого коміксу: стрілянина, двобої (назагал 5 великих епізодів, рівномірно розташованих у всіх вузлових точках оповіді), та й без спецефектів не обійшлося. Але в першу чергу це історія людини на ім’я Логан. Джекман у прямому сенсі грає як в останній раз — не тільки звичну лють, а й вразливість, що набагато важче. Назва фільму точна: йдеться не про Росомаху, а про людину, що все життя не знала нічого, окрім боротьби й убивства. 11-річна Лора і 90-річний Чарльз раптом стають його родиною в подорожі, в мету якої сам протагоніст не дуже-то й вірить. Логічно, що згодом він стикається зі своєю втіленою звіриною стороною, вирощеною у лабораторії клоном-убивцею — по суті, Логан б’ється з Росомахою.
Ось так, через стандартні (хоча насправді добре й ефектно поставлені) мордобої і кровопролиття (теж нетипово жорстокі) вимальовується історія, якої в сазі про спритних мутантів ще не було — з небаченим до того рівнем песимізму й зворушливості.
Це захоплива еволюція жанру — від напівмальованої розваги для підлітків до дорослої драми, загорнутої у форму коміксу. В цьому удача цього фільму, яку, вочевидь, навряд чи хтось зможе повторити в осяжному майбутньому.
