У листопаді 2016 року у Львові відбулася значима в культурно-мистецькому життя подія. У скверику під Святоюрським пагорбом зі сторони Городецької вулиці встановлено пам'ятник українському поету-мрійнику Богдану-Ігореві Антоничу роботи скульптора Володимира Одрехівського. За задумом автора, брукована стежина від підніжжя композиції має провадити на протилежний бік вулиці, до вхідної брами кам'яниці, де в 30-х роках ХХ століття у своєї "буркотливої... старомодної тети" мешкав молодий поет.
Просторово-пластична структура композиції пам'ятника вирізняється оригінальністю задуму (а робота від проекту до реалізації ідеї велася від 2009 року) та вдалим включенням пластики скульптурного матеріалу в природне середовище, мовби ілюструючи сказане поетом у циклі поезій "Привітання життя":
Виходжу в сад і юне серце
Не заспокоєне й невтишне
Окрилюю зеленим скерцо
Розспіваної тужно вишні.
Як відзначає сам скульптор, образ поета-філософа - це пластична метафора образу людини, яка "перебуває у глибокому внутрішньому зв'язку з навколишнім світом, у вічному коловороті життя, природи, постійного процесу змін, метаморфоз, перетворення одних форм життя в інші, взаємопереплетення всіх елементів буття у невпинному зростанні від земного до небесного - духовного"
"Антонич був поетом і жив колись у Львові", - написав у передмові до збірки поезій "Пісня про незнищеність матерії" Дмитро Павличко про талановитого і на той час майже не відомого поета, який народився 1909 року в священичій родині у селі Новиця на Лемківщині й приїхав до Львова "підкорювати світ".
З Лемківщини походила й родина Володимира Одрехівського: батько - Василь Одрехівський, різьбяр-скульптор, заслужений діяч мистецтв України; мати - Марія Байко, учасниця відомого в минулому співочого тріо, народна артистка України, професор Львівської музичної академії. У цій талановитій артистичній родині й народився майбутній скульптор 14 травня 1955 року. Дипломна робота - скульптура "Мрійник", яку Володимир створив при закінченні Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва 1978 року, - отримала найвищу оцінку. Тоді ж був зарахований на посаду викладача кафедри рисунка в рідному вузі, з яким пов'язаний від часів студентства дотепер ось уже сорок п'ять років.
У 1992 році ЛДІПДМ скерував В.Одрехівського на стажування в Паризьку академію мистецтв. Заняття в академії, праця в майстерні, прогулянки Парижем... Перебуваючи на демонстрації моделей одягу П'єра Бельмена, молодий скульптор був представлений друзями П'єру Кардену. "І коли останньому випала нагода побачити деякі з понад сорока виконаних у Франції в теракоті та дереві творів В. Одрехівського, він запросив львівського маестро виставити свої роботи у його престижному залі на Шанз-Елізе".
"Пластика - це дуже своєрідне мистецтво, - розмірковує В. Одрехівський, - це мистецтво гри форм у просторі. Власне у ХХ столітті відбулася велика революція у розумінні пластики в скульптурі. Великий відхід від літературності (описовості), від вузькості у розумінні скульптури. Вихід на нові форми зробив революцію у пластиці. Я схиляюся перед великими майстрами пластики ХХ століття - Олександром Архипенком, Арістидом Майолем, Деспіо, Бранкуссі, Генрі Муром. Але ці пошуки повинні мати внутрішній вектор, незалежно, чи ти робиш реалістичну річ, чи якусь абстракцію".
"Спочатку я працював у ділянці реалістичної пластики з певною стилізацією, - продовжує маестро, - пізніше прийшов період узагальнення скульптури, де людські постаті трансформуються в якісь умовні форми. Тепер значною мірою пробую використати форми об'ємні й увігнуті, навіть відсутність форм, зберігаючи якісь силуети людської постаті".
Саме такими є витвори В. Одрехівського 1990-х років - "Зустріч", "Мрія", "Діалог", "Обійми", "Мелодія", "Політ" - оригінальні за задумом, де бажання передати граціозність жіночих форм, мелодику руху, пластику відображає основну ідею скульптора - пошук і утвердження гармонії, рівноваги й водночас витонченості людини у собі, у своїй сутності.
Творчі здобутки В. Одрехівського того часу було відмічено низкою міжнародних нагород, серед яких "Спеціальний приз за скульптуру" на 25-му Салоні мистецтв Шампань сюр-Узе (1995), "Срібна медаль" за скульптуру "Сирена" на 40-му Міжнародному салоні пластичних мистецтв у м. Безьє (1996), "Перший приз за скульптуру" на 47-му Салоні живопису і скульптури у Буржуа-Жалю (1996), "Перша премія" за композицію "Маски", виконану в червоному мармурі, на Міжнародному симпозіумі зі скульптури в камені у Монт-Дюфен (1997) у Франції.
Знана французька фірма Environement S. A. в м. Пуассі, яка займається проблемами охорони зовнішнього середовища, на честь двадцятиріччя своєї діяльності у вестибюлі свого офісу встановила бронзовий торс "Світла надія" роботи В. Одрехівського. Півтораметрова видовжена граціозна фігура, полірована поверхня якої вдало доповнювала витонченість композиційного задуму скульптора, стала своєрідною емблемою благородної діяльності фірми.
Ім'я Володимира Одрехівського увійшло в найвідоміше міжнародне мистецьке видання - "Словник живописців, скульпторів, рисувальників і граверів усіх часів і всіх країн" Е. Бенезіта (Париж, 1999).
У наступне десятиліття скульптор, учень Еммануїла Миська, Дмитра Крвавича й свого батька Василя Одрехівського, багато експериментує, пробує себе у різних матеріалах, використовуючи багатства творчих можливостей та пошуків, втілюючи їх у символічних циклах - "Народження світла", "Дороги", "Коріння", які були експоновані на ювілейній персональній виставці 2015 року в Національному музеї у Львові.
Абстрагована синтетична пластика творів останніх років - "Земля", "Небо", "Об"явлення", "Перевага" - виготовлена з шамоту (на противагу лисніючій бронзі) й розвиває драматичну символічно-експериментальну лінію, трактовану скульптором як "мистецькі інспірації, джерелом яких є винятково насичені драматичні події, які увірвалися в наше сьогодення".
Нині за плечима професора кафедри монументально-декоративної скульптури Львівської національної академії мистецтв, народного художника України Володимира Одрехівського - понад 40 персональних виставок в Україні, Франції, Німеччині, він учасник багатьох групових національних, регіональних та обласних художніх виставок, а також низки художніх виставок та салонів у Франції.
Володимир Одрехівський працює не лише в галузі камерної пластики. У його творчому доробку понад 30 монументальних пам'ятників (Іванові Франку, Тарасові Шевченку, Лесі Українці та іншим), встановлених по всій Україні, та бронзових скульптур, які прикрашають парки Франції. Останнім у цій низці стала композиція "Привітання життя" у Львові.
Цікаво, що коли встановлювався пам'ятник Богдану-Ігорю Антоничу, його автора, скульптора Володимира Одрехівського, було обрано ректором Львівської національної академії мистецтв.
