«Золотим ведмедем» за найкращий фільм головне журі на чолі з видатним американсько-європейським режисером Полом Верхувеном (підкорив Голлівуд свого часу еротичною драмою «Основний інстинкт») доволі несподівано нагородило угорську мелодраму «Тілом і душею» (режисер — Ілдіко Еньєді — на фото), присвячену нелегкому роману між аутичною інспекторкою контролю якості на м’ясокомбінаті та фінансовим директором того ж таки комбінату. Другий за значущістю — Гран-прі журі й статуетка «Срібний ведмідь» присуджені соціальній драмі «Фелісіте» (Ален Гоміс, Франція — Сенегал — Бельгія — Німеччина — Ліван), героїня якої намагається врятувати життя та здоров’я сина серед злиднів і корупції Демократичної Республіки Конго. «Слід» польської ветеранки авторського кіна Агнешки Холланд — доволі химерну історію про провінційну вчительку, котра через любов до тварин винищує мисливців, поліцейських та священиків, — відзначено призом Альфреда Бауера за мистецькі інновації.
Найкращий, за думкою більшості фестивальних критиків, фільм конкурсу «Інший бік надії» (автор — видатний фінський, світовий кінематографіст Акі Каурісмякі) нагороджений «Срібним ведмедем» за режисуру. Каурісмякі вдалося сумістити довершену форму чорної комедії зі злободенним змістом (в ньму йдеться про біженців із Сирії, котрі шукають притулку в Європі) — що, власне, є ідеальним поєднанням в конкурсі Берлінале, але цього наразі виявилося, вочевидь, замало.
«Ведмеді» за найкращу жіночу та чоловічу ролі дісталися Кім Miнхі («На пляжі вночі на самоті», режисер — Хонг Сангсу, Республіка Корея) та Георгові Фрідріху («Яскраві ночі», Томас Арслан, Німеччина) відповідно, причому Фрідріх — один із найпопулярніших на сьогодні німецьких акторів — згірав одну з ролей ще у другому фільмі конкурсу — австрійській «Дикій миші». Нарешті, «Срібний ведмідь» за найкращий сценарій — у Себастіана Лейло і Гонсало Маса («Фантастична жінка», Себастьян Лейло, Чилі), а статуетка за видатний мистецький внесок — у Дани Басеску за монтаж фільму «Ана, любов моя» (Румунія).
Найбільший парадокс у тому, що вперше мало не за десятиліття головний приз фестивалю здобув фільм, повністю позбавлений будь-яких соціальних чи політичних мотивів, — суто інтимна, мелодараматична історія. Чи дався тут взнаки вплив Верхувена, якому такий сюжет мав би припасти до смаку, — можна тільки гадати.
Насамкінець не відмовимо собі у задоволенні нагадати, що в конкурсі фільмів для дітей і молоді «Generation 14+» Гран-прі здобула українсько-німецька документальна драма «Школа №3».
Детальніший аналіз фільмів основного конкурсу Берлінале читайте в найближчих номерах нашої газети.
