Австрійський культурний форум у Києві перед новорічними святами організував віртуальну прогулянку різдвяним ярмарком Відня. Провела онлайн-екскурсію відома громадська діячка, директорка консалтингової агенції Say&Co, засновниця фестивалю української культури у Відні UStream Fest Олександра Саєнко. Окрім громадської та підприємницької діяльності, пані Олександра виховує чотирьох дітей і розповідає, зокрема, як вони сприймають Різдво в Україні та Австрії.
— Як у Відні відзначають Різдво?
— Головними атрибутами Різдва в Австрії є Adventskranz та Adventskalender — різдвяний вінок та різдвяний календар. Словом «адвент» католики називають період різдвяного посту, воно походить від латинського «adventus» і означає «прихід».
Адвент — це час очікування і приготувань, який починається за чотири тижні до Різдва. Різдвяний вінок («адвентскранц») виготовляється переважно з ялинкових гілок і прикрашається чотирма свічками, які запалюються по черзі кожну наступну неділю, що передує Різдву. Різдвяний календар («адвентскалендер») — улюблений подарунок для дітей і дорослих. Це коробка, найчастіше, з картону з 24 віконцями, кожне з яких відкривається протягом 24 днів. У віконцях-схованках — невеликі подарунки, здебільшого солодощі. Проте винахідливі виробники солодощами не обмежуються. Сьогодні в подарунок можна отримати календарі з найрізноманітнішими сюрпризами — від іграшок до косметичних виробів.
Особлива ознака передріздвяного настрою — відвідування різдвяних ярмарків, які мають 700-літню історію і носять назву Christkindlsmarkt, буквально «ярмарок різдвяної дитини». Christkind, різдвяна дитина-янгол, — головний персонаж австрійського Різдва, який виглядає здебільшого як дівчина з русявим волоссям і крильцями. Саме цьому янголу пишуть діти листи з побажаннями, а на різдвяних ярмарках він зустрічає відвідувачів і читає дітям казки.
Головний різдвяний ярмарок Відня — на площі біля ратуші. Його відвідують щорічно близько 3 млн. осіб, з яких 500 тис. — іноземні туристи. Головним чином, тут продаються традиційні різдвяні напої — пунш і глінтвейн — і страви. Аромат смажених каштанів і сосисок спокушає і примушує шикуватись у черги. Крім того, тут можна придбати новорічні прикраси і навіть вироби з петриківським розписом.
— Як цьогорічні ковідні обмеження вплинули на Австрію та святковий настрій?
— Звісно, пандемія і її наслідки залишили помітний слід в економічному і суспільному житті. Навіть виник термін, який буквально перекладається «нова нормальність», — суспільство призвичаюється до нових правил. У минулому році Різдво минуло в умовах повного локдауну з дозволом відвідати лише найближчих.
У цьому році різдвяні ярмарки, щойно відкрившись, змушені були закритись на два тижні через сплеск нових захворювань, що завдало болючого удару торгівлі. З відкриттям ярмарків відвідувачі повернулись, але вхід був обмежений — за наявності підтвердження вже перенесеного захворювання або вакцинації.
Після Різдва локдаун повернули, залишили навіть комендантську годину для закладів громадського харчування: у новорічну ніч ресторани повинні зачинитись о 22 годині. Що стосується загальних настроїв у суспільстві, то, згідно з опитуваннями, рівень песимізму серед австрійців сягнув позначки, на якій він не був уже 30 років.
— Як ваші діти сприймають Різдво в Україні та Австрії? Чи є відмінності?
— Ми святкуємо наше Різдво за нашим календарем і в нашій традиції. Дітям прищеплюємо знання, любов і повагу до українських звичаїв: національне вбрання, страви, пісні. Зрозуміло, що поважаємо також традиції Австрії. Діти знають різдвяні пісні, навіть виконують їх на фортепіано. Взагалі, наші діти дуже добре знають культуру і історію Австрії, я особисто займаюсь їхньою освітою в цій сфері.
— Коли віденці ставлять ялинку на центральній площі?
— Головну ялинку встановлюють на площі перед ратушею перед початком Адвенту, ще в листопаді. Щороку дерево привозять з іншої федеральної землі Австрії. Цьогоріч 30-метрову красуню привезли з наймолодшої землі — Бургенланду. Це дуже символічно, оскільки Бургенланд у цьому році святкує 100-літній ювілей приєднання до Австрії.
— Нашим читачам кортить дізнатись більше про фестиваль «UStream Fest». Чи планується він у 2022-ому році? Які активності на фестивалі відбуваються?
— UStream Fest — мультидисциплінарний фестиваль, який включає різні програми: від музичної до освітньої. Це заснована у 2015 році волонтерсько-меценатська ініціатива, яка існує всі ці роки за рахунок індивідуального ентузіазму. Без мене особисто він не виник би і не може відбутись знову. Починаючи з 2015-го року, ми мали кільканадцять заходів на понад 15 справді культових локаціях, більше 4000 міжнародних відвідувачів. Маємо вже і постійну аудиторію і впізнаваність.
Підготовка такого фестивалю триває щонайменше 10 місяців, а я цілий 2021-й рік була зайнята продюсуванням знакової національної опери «Вишиваний. Король України», тож часу для роботи над UStream-2022 не було. Крім того, для цілей культурної дипломатії надважливим є оффлайн-формат, а ситуація в Австрії в цьому сенсі є наразі непрогнозованою. Зазвичай, найважливішою частиною нашого фестивалю є музична, а саме — академічна музика. Це зумовлено національною специфікою: австрійці надзвичайно чутливі саме до цього виду мистецтва. Під час останнього фестивалю в 2019 році хайлайтом фестивалю став великий концерт у Віденському концертхаусі, одному з найпрестижніших віденських закладів, присвячений 100-літтю української культурної дипломатії, з прем'єрним виконанням вокального циклу Мирослава Скорика, для якого маестро власне і створив цей твір і на який ми запросили композитора особисто. Крім того, завжди представлена сучасна література, образотворче мистецтво.
— Розкажіть про адаптацію в іншій країні, як це відбувалось?
— Мені не потрібно було адаптуватись. По-перше, я переїхала з великою родиною, і щоденні клопоти про дітей залишились незмінними. Працювати повноцінно я не могла, оскільки діти були ще маленькі. По-друге, через кілька місяців після мого переїзду почалась Революція Гідності, і я підключилась, а пізніше стала однією з головних організаторів акцій Євромайдану у Відні, і це вже була практично щоденна професійна робота, тож часу на аналіз власних емоцій і пошуку себе в нових умовах не було.
До того ж, я за освітою германіст, викладач німецької мови, перші 12 років професійної діяльності викладала в університеті, тому проблем, пов'язаних із будь-якими комунікаціями, у мене не виникало: інструментом володію на експертному рівні.
— Який ваш улюблений український автор, перекладений німецькою мовою? І чому саме він або вона?
— Не буду оригінальною: уже багато років люблю Сергія Жадана, але насамперед його поезію і публіцистику. Що характерно, у німецькомовному просторі він найпопулярніший український автор. Його поезія мені завжди нагадувала Семенка (пізніше я дізналась, що це його улюблений поет), а публіцистика — унікально точна і ємка. Завжди з величезним задоволенням читаю, насолоджуюсь кожним словом.
— Як вам вдається поєднувати громадську діяльність із підприємницькою?
— Крім громадської і підприємницької діяльності, є ще цілий пласт клопоту навколо родини: четверо дітей — неабияке навантаження, і фізичне, і психологічне. Роблю те, що мушу, і те, що — я знаю — ніхто за мене не зробить. Не відпочиваю, не зупиняюсь. Кілька років тому джерелом енергії для мене став біг, який захопив настільки, що я навіть пробігла марафон і стала амбасадоркою Віденського міжнародного марафону від України.
— Ваші побажання читачам на Новий рік і Різдво.
— Передусім бажаю міцного здоров'я і сил для руху вперед. Гармонії (наскільки це можливо) у фізичному і духовному, злагоди й затишку.
Фото з сайта https://travel2next.com/christmas-in-vienna/
