Цього року географія форуму змінилася: він почався в Затоці під Одесою ( оскільки тимчасова анексія Криму путінським режимом перекреслила можливість роботи українського проекту), а продовжився з 19 по 21 вересня в київському культурно-освітньому центрі «Майстер клас» проектом Voloshin Jazz Week End. Його курирував Олексій Коган. Окрім українських колективів виступили Tonbruket з Швеції, поляки Fortuna Electric і британка Julia Biel. А ще серби з Majamisty Trio, чех Jiri Slupka Sverak, італійці Shine і австрійський David six’ Matador — повний інтернаціонал...
На завершальному вечері по-справжньому джазово прозвучав український блок: Samba Kolo, Тріо Наталії Лебедєвої і Квінтет Костянтина Іоненка. Відзначу Іоненка — випускника Харківської консерваторії, талановитого композитора і мульті-басиста. Його музика вельми непроста для сприйняття, сучасна, складна за мовою і цілковито відповідає заявленій в буклеті концепції «нової історії українського джазу».
Британка Julia Biel, що змінила їх, трохи грає на фортепіано і гітарі, трохи співає в напівдитячій манері й зовсім не імпровізує. Ввічлива публіка слухала, але багато хто виходив із зали. Фінальним став сет шведського квартету Tonbruke. Гурт зібрався п’ять років тому. Контрабасист і лідер Ден Берглунд, гітарист Йохан Ліндстрем, клавішник і скрипаль Мартін Хендерос і барабанщик Андреас Верлін прийшли до нього з різних гуртів і створили власний стиль, замішаний на сучасному джазі, психоделічному року і трохи на неофолку. Музику записують на мюнхенському лейблі Асt, уважному до шведського джазу, який посідає високі позиції у світовій джазовій ієрархії. Енергетика зашкалювала, уміле маніпулювання увагою не давало розслабитися, перебувати в повному підкоренні подобалося. Справжній тріумф сучасного європейського джазу. Наші музиканти слухали гостей разом із враженою публікою...
Президент Koktebel Jazz’а Лілія Млінарич розповіла «Дню», що задовго до старту проекту фестивалю надійшла пропозиція залишитися на колишній території за умови переходу під егіду Росії. Вона та її команда відмовилися. Тому на зло Україні в Коктебелі був проведений псевдофестиваль Koktebel Jazz рarty, який лише трохи змінив назву українського музичного бренду. Його використовував одіозний московський телеведучий Дмитро Кисельов, який пригадав, що саме він стояв в Koktebel Jazz’а. Кілька років тому він передав кермо влади Лілії Млінарич. А тепер у Кисильова спалахнуло до джазу «велике і світле» заполітизоване почуття. До речі, російські організатори відправляли запрошення західним артистам від імені... українського фестивалю Koktebel Jazz, порушуючи зареєстроване в Україні, Росії та на Заході право українців на бренд, плутаючи учасників і гостей форуму. До речі, Л.Млінарич та її команда отримали пропозицію провести наступного року такий фестиваль в Словаччині.
На запитання «Дня» відповіли одні з хедлайнерів фестивалю, учасники молдовського гурту Zdob Si Zdub трубач Валеріу Мазилу і лідер-вокаліст Роман Ягупов, які виступали в Затоці.
— Zdob Si Zdub є сильним у молдавських ритмах і мелодіях, ви багато імпровізуєте, відчувається вплив джаз-року...
В.М. — Ми — фолк-рок гурт. Беремо фольклорний мотив, намагаємося зробити його цікавіше і витримати в нашому стилі. Аранжує наш музичний керівник басист Міхай Гинку. Імпровізація властива різним напрямам — фольклору, року, джазу, інакше не буде живої музики, не виникне слухацький інтерес.
— Але записана імпровізація перестає бути імпровізацією. А втім, занотовані джазові імпровізації мають право на існування, оскільки мають на чомусь вчитися студенти та аматори.
— У Молдові вчать джазу в училищах і консерваторії, правда, я закінчив консерваторію як академічний трубач. Але сучасні засоби комунікації дозволяють легко ознайомлюватися з різними національними і стильовими виконавськими напрямами. І отримавши потужну підготовку на основі все ще прийнятої на величезних територіях системи радянської музичної освіти, музикант може знайти і вивчити французьку або американську духову, гітарну або фортепіанну виконавську школу. Зараз можливості широкі: записи, youtube, ноти, мінусовки — лише вчися.
— Запитання Роману. Ви відмінно рухаєтеся, багато імпровізуєте. Але у виступі колективу є й елементи шоу. Хтось займається сценічним рухом?
Р.Я. — За час існування гурту ми змінили багато напрямів. На початку кар’єри грали альтернативну музику 1990-х, ф’южн, орієнтувалися на Pearl Jam, Red Hot Chili Peppers і «важкі» колективи. Паралельно слухали класику, Queen, блюз — багато різних стилів. Ми не робили шоу, роботи з режисером, хореографом не було, і свого фахівця зі світла не мали. Зробити все усвідомлено нам не дало те, що ми виросли в колишньому СРСР, але інтуїтивно ввібрали дуже багато всього. Інколи результат виходить відмінний, але часом навіть зіштовхуємося на сцені один з одним. У нас все інтуїтивно, ми плекали і схрещували свою музику самі. Десь пробивали бетонну стіну, поєднували несумісне, і у нас вийшов власний мікс.
— Ваша країна прагне до Європи, Молдова перейшла з кирилиці на латиницю.
— Зараз у світі відбуваються «тектонічні зрушення»: великі держави поглинають малі, у свою чергу, від них відколюються інші малі народи і території. Скільки у світі міжнаціональних сіл, родин, а кохання не знає кордонів. Усе інше — маніпуляції монстрів-політиків. У нас гурт багатонаціональний, і на єдності протилежностей у нас народжується учорашній джаз...
