У непростих реаліях українського сьогодення помітно зменшилася питома вага музикантів-гастролерів з-за кордону. Натомість почастішав приїзд італійських виконавців, безперечно, завдяки зусиллям Італійського інституту культури в Україні та особисто його директорові Ніколо Франко Баллоні. Зокрема, за підтримки Посольства Італійської Республіки та Італійського інституту культури в Україні в Національній філармонії увесь концертний сезон триває цикл програм під промовистою назвою «Suono Italiano»(«Італійський звук»). У виконанні знаних італійських музикантів звучать класичні та сучасні твори, переважно італійської музики, але й інших країн світу — теж.
Кожен концерт має свою родзинку й перетворюється на справжню музичну подію. Не став винятком вечір, який днями відбувся в Колонному залі ім. М. Лисенка. Його беззаперечним лідером став відомий баритон і педагог Давіде Рокка. Він — лауреат багатьох престижних в Італії міжнародних конкурсів, знаний фахівець із виконання оперної музики доби бароко, і його високо цінують як репетитора з інтерпретації опери-буф. Репертуар співака вражає: від «Коронації Поппеї» Клаудіо Монтеверді (у партії Оттона він дебютував 1993 р. на оперній сцені Музичної школи міста Ф’єзоле) — до сучасних камерних творів та композицій Енніо Морріконе. Отже, не дивно, що Давіде Рокка виступав у найпрестижніших театрах і концертних залах Швейцарії, Алжиру, Туреччини, США, Єгипту, Лівану, Швеції, Данії, Норвегії, Німеччини, Греції та інших країн світу. Він багато концертує по всій Італії, не раз виходив на сцену знаменитого Ла Скала. Незабаром Д. Рокка вирушає на педагогічну роботу до Бразилії.
Ініціатива приїзду маестро Рокка до Києва належить солістці Національної опери Зої Рожок (сопрано). Вона вже кілька років викладає вокал на кафедрі сольного співу НМАУ, співачка не втомлюється удосконалювати виконавську майстерність і відвідує майстер-класи світових знаменитостей. Так, минулого року проходила майстер-клас у Давіде Рокка й запалилася ідеєю спільного виступу. Проект знайшов порозуміння й підтримку в Україні. За кілька днів до виступу Д. Рокка дав у Києві чотири майстер-класи для студентів Національної музичної академії та справив сильне враження на присутніх самовіддачею, ентузіазмом, прагненням правдивої передачі емоцій, проникненням у внутрішній світ героїв...
Супроводжував виступ українсько-італійського дуету Естрадно-симфонічний оркестр України (художній керівник і диригент — Микола Лисенко). Погодьтеся, вкрай відповідально стояти за пультом на сцені зали, що носить ім’я твого славетного прапрадіда. Та ще й виконувати музику, де на слуху кожна нота. І не просто акомпанувати, а бути своєрідним камертоном, «акумулятором» і «двигуном» водночас. Оркестр розпочав програму увертюрою до опери «Весілля Фігаро» Моцарта, а впродовж концерту блискуче виконав ще три: до Моцартового ж «Дон Жуана», «Сила долі» Верді та «Севільський цирульник» Россіні. Оркестр, який щойно повернувся із важких гастролей сходом України, перебуває в чудовій формі та виступив достойним партнером співаків.
Солісти почергово представляли арії й дуети з творів Моцарта (Д. Рокка свого часу пройшов стажування з виконання його творів у Музичній академії міста Пескара) та італійської класики (Россіні, Доніцетті, Верді). Вокаліст був артистичним, виразним, рухливим, пластичним, безпосереднім, його виконання вирізнялося бездоганною дикцією. Співав ніби «поміж іншим», без будь-якого напруження, хоч це було зовсім непросто. Найвищий рівень виявився під час виконання арії Бартоло із «Севільського цирульника», де його скоромовка буквально вражала. В дуетах він «заводив» свою партнерку, але вона була чутливою та податливою, радо відгукувалася на його найменші «вимоги», іноді навіть аж занадто старанно допомагала собі мімікою. Найбільшого схвалення в публіки отримав дует Віолетти й Жермона із вердіївської «Травіати», де тендітна героїня демонструє дивовижну силу духу й жертовності, а Жермон — менторство й підлість, замасковані під батьківську турботливість. Загалом Зоя Рожок продемонструвала досконале володіння голосом та виконавську виразність (кокетлива Церліна, задерикувата Розіна, тендітна й довірлива Джільда та інші образи).
Загалом цей концерт мав кілька функцій: найперше — принести естетичну насолоду, що цілковито вдалося, підтвердженням цього виявилася справжня овація, яку вдячні слухачі влаштували насамкінець. По-друге, він став прекрасною школою для зацікавлених — щодо особливостей італійського звуковидобування, дихання, фразування тощо. Справжній «італійський звук» підтвердив сеньйор Д. Рокка й пообіцяв не лише розказати правду світові про нашу країну, а й повернутися сюди ще раз.
