Виставкове приміщення перетворене на лабіринт із виконаних у людський зріст фотографій. Це образи старих мешканців села, яке нині зникло з мапи України. Трохи менші — світлини окопів, копиць, курганів, застелених яскравими сільськими килимами та полотнами-картинами. Експозиція — результат двох проектів, між якими — п’ять років різниці. Перший називається «Парсуна» і датується 1998 роком. Другий — «Листи зі Сходу України» — 2003-м. Виставка — аж ніяк не механічне підбиття підсумків і демонстрація кращих досягнень певного періоду творчості, за яку автор отримав номінацію на Шевченківську премію 2004 року, а є дуже органічним синтезом. Інакше й бути не могло — вся творчість митця пов’язана із землею — як у геологічному, так і в планетарному сенсі, а, точніше, з селом Лейково Полтавської області. «Дослідженням» побуту села Олександр Бабак займається вже багато років. Це предмет і головна тема його робіт. А оскільки село Лейково — одне з багатьох, втрачених на просторах нашої країни, які поступово розчиняються в часі та просторі та несуть в собі смуток традиційної культури, яка йде в минуле, то це дозволяє вийти на більш глобальний рівень і говорити про дух цієї культури, про її сьогоденне маргінальне існування.
Митців, які звертаються до тематики традиційної народної культури, в Україні багато. Але у випадкові Олександра Бабака ми не побачимо її декоративно-фольклорної реалізації, звичної для такого напряму. Автор зосереджений на передачі самого плину часу та трансформації життя. Це передусім набір процесів, дій, станів і власне малярського чи предметного втілення. Ленд- арт подано в його українській варіації, оскільки домінує прив’язка до певного місця й народу. Скільки було таких акцій, точно відомо лише самому авторові, адже не всі з них були відкритими для широкого загалу у виставкових залах. Свідками деяких були лише полтавські схили і мешканці села Великий Перевоз, у якому розташовано будинок-лабораторію Олександра. Окремі проекти залишилися лише на фотоплівці — наполовину документ, наполовину самостійний твір.
Останній проект — «Листи зі Сходу України». Його ідея — пластика тепер уже природних, а колись створених людиною об’єктів, які є безпосередніми свідками історії нашого народу як історії воєн і миру. Перша частина проекту Бабака є найбільш конкретною і присвяченою початку Великої вітчизняної війни. Місце дії — окопи вздовж Шишацької траси. Час дії — 3.45 — 6.00 22 червня — відповідно до хронологічних вістей про початок війни. Окопи накрили килимами і полотнами, що й було зафіксовано на фотоплівці. Наступний етап — проекція в минуле — кургани як втілення самої історії, яка стирає гранi між рукотворним і природним і ретельно розтушовує одиничні події, перетворюючи їх на об’єкти практично поза часом. І для рівноваги — копиці з їхньою «нестерпною легкістю буття», яскравим позитивом людського життя в усій його швидкоплинній красі. Ця робота митця — ще одна спроба відкрити доступ до важковисловлюваних матерій — пережити ландшафт та історію як конкретно-почуттєвий досвід. Результати акції залишилися лише на фотографіях — тих самих «Листах», які несуть у собі зрізи етнографічної, історичної, геологічної інформації відкритої для інтерпретації. Інший компонент виставки — «Парсуни» — знайомить із мешканцями села Лейково. Ці світлини, котрі знайдено автором у місцевих архівах, повертають із небуття образи стариків, які колись тут мешкали, а нині перетворилися на слід культурної пам’яті, заново актуалізований і певним чином висловлений. Назва виставки досить точно передає сутність того, що відбувається, як демонстрацію певної системи кодів, прочитання яких дозволить вийти на новий рівень усвідомлення природно-культурного універсуму тієї частини Землі, яка називається Україною. І це, безперечно, захоплююче переживання для кожного її глядача.
