Вісім днів у Києві тривав V Міжнародний фестиваль Chamber music session. Той факт, що на кожному фестивальному концерті спостерігалися аншлаги, причому публіка — найрізноманітніша, в тому числі й не заангажована професійним інтересом, особистими контактами тощо, означає, що фестиваль має високий авторитет у культурних колах, а також відповідає сучасним запитам і найвибагливішим смакам в області класичної музики.
Ідея фестивалю пов’язана з презентацією для української публіки цікавих маловідомих творів класичної і сучасної класичної музики. Втім, концепція Chamber music session, у першу чергу, виконавська, а не композиторська. Не тільки тому, що ініціатива належить виконавцям, фортепіанному дуету Олександри Зайцевої та Дмитра Таванця. Головна відмінність фестивалю від інших столичних форумів класичної музики полягає у тому, що тут важлива не стільки презентація окремого імені чи низки імен, скільки показ оригінальної музичної програми. Вона продумана, скажімо так, режисована виконавцем: в її основі завжди певний центральний принцип — будь-то виконавський жанр, художній стиль, історична епоха тощо. Це суто виконавський підхід до організації концертного простору. Зрештою, в цьому немає нічого оригінального та ексклюзивного. Так може здатися тільки на фоні сумнозвісних реалій з традиційної вітчизняної фестивальної практики, де найслабшою ланкою чомусь є концепція однієї концертної програми, не кажучи про фестивальну програму загалом.
Упродовж відносно короткої історії фестивалю, п’ять років, можна говорити про його еволюцію. По-перше, він збільшився у масштабах: якщо перші фестивалі тривали по кілька днів, то сьогодні — тиждень. Поза тим, очевидна експансія концертних залів — раніше учасників фестивалю називали «квартирниками», а тепер у розпорядженні організаторів, крім престижних залів Спілки композиторів та Малого залу київської консерваторії, також центральний концертний майданчик столиці, Національна філармонія України. Все це свідчить про те, що Chamber music session, як культурна подія, що має певний статус, імідж та авторитет зайняв міцні позиції у музичному житті Києва і, очевидно, на даному етапі є досить перспективним з точки зору міжнародного діалогу. Цього року в ньому зголосилися взяти участь музиканти з Бельгії, Франції, Іспанії, Німеччини, Росії. А Україну, крім київської фортепіанної школи, представляв Львів.
Темою п’ятого фестивалю Chamber music session стали фортепіанні ансамблі. В цьому сенсі, концерт-відкриття «Фортепіано для 1, 2, 3, 4, 5, 6 рук», що відбувся у Фонді розвитку сприяння мистецтв, і де звучали твори для однієї лівої руки, а також один рояль ділили між собою три піаністи, Дмитро Таванець, Олександра Зайцева й Марія Алое, — це своєрідний епіграф фестивальної програми.
Уповні концепцію фестивалю було розкрито під час виступів фортепіанних дуетів. Кожен із них по своєму підійшов до даної форми музикування. Наприклад, у киян Аліни Романової і Артема Ляховича це так званий діловий діалог, без зайвих сентиментів, натомість з раціональним розрахунком обох сторін (між іншим, до-мінорний концерт Баха у їхньому виконанні чимось нагадував ѓульдівську стилістику). Російський дует Ірини Сіліванової та Максима Пурижинського скидався на пару Манілових з гоголівських «Мертвих душ» — тут була витончена манірність і кокетство, втім, це не зіпсувало гарного враження про цей ансамбль, навпаки, подібна манера гри лиш підкреслювала м’якість, грайливість моцартівського Концерту Es-dur. Найбільш ліричні — бельгійський дует Катрін Сіменс і Джон Геварт. Улюбленцями публіки стали французи Фредерік Шавель і Марк Соле-Леріс: уявіть, двоє немолодих чоловіків грають немовби навипередки, але за правилами, при цьому вони шалено енергійні, жваві й позитивні. Найменш яскравим видався ансамбль у складі Вадима Гладкова та Мендми Дорджийн, які насправді рідко виступають в дуеті, то ж і в їхній грі було враження, що кожен з них окремо — гарний піаніст, але ансамблю, властивої йому гармонії не було. Усе сказане свідчить, що фортепіанний ансамбль — це самостійний, складний і досить специфічний жанр.
Власне кодою фестивалю стала київська прем’єра «Свадєбки» Ігоря Стравінського для 4-х фортепіано, ударних і хору в Національній філармонії. Про те, як прозвучав твір у виконанні хорової капели «Думка», групи солістів та львівських піаністів (грали Йожеф Єрмінь, Маріанна Гумецька, Оксана Рапіта й Меланія Вільшаницька) можна сказати тільки хороше. Водночас, в історії фестивалю Chamber music session, в рамках якого відбулася ця подія з’явився ще один плюс.
