Як і людині, якій для дорослішання треба пройти певні етапи в житті — дитинство і молодість, так і «Сезони...» еволюціонували, пройшовши від дитячої незграбності та юнацького максималізму до зрілої буржуазності. Вже без сумнівів і пошуків, а з чітким усвідомленням того, що прет-а-порте — це не іграшка для задоволення амбіцій, не просто красиве слово з іншого життя, а цілком зрозуміле поняття, що піддається впливу. Інша справа, що не всім у результаті дано впливати на нього віртуозно, але тут уже є вимогливий цензор — клієнт, який відділить зерна від полови і сам диктуватиме свої умови. Напевно, саме виходячи з цього можна констатувати, що «Сезони» виросли та змінилися. Так відбувається з усіма, в кого вистачає характеру, створюючи щось своє, прислухатися до такого «внутрішнього цензора».
За п’ять днів український тиждень прет-а-порте відвідало майже 19 тисяч гостей. Ходили активно та iз задоволенням. Багато хто мав можливість бачити «Сезони...» в прямих включеннях по телебаченню. Крім того, вперше міжнародним медіапартнером виступив канал «Fashion TV-Україна». Це дало можливість «Сезонам моди» отримати шанувальників із майже 600- мільйонної аудиторії «Fashion TV» на п’яти континентах.
Немає сенсу зупинятися на всіх 30 колекціях, які демонстрували в київському виставковому центрі «ACCO International». Розкажемо про ті, які справдi стали подією у світі української моди. Але почнемо з наймолодших. Дефіле «Нові імена» — це остання сходинка до модного Олімпу. Цього разу в дефіле демонстрували чотири колекції. Але по-справжньому запам’яталися лише дві. Наймолодша учасниця Олеся Теліженко (21 рік) показала найдорослішу колекцію, витриману в білому та бежевому кольорах. Варіація на тему слов’янського костюма. Її стилізовані українські сукні та російські сарафани iз завищеною талією виглядали дуже органічно та дійсно продумано. Особливо на фоні тотальної «українізації» молодих дизайнерів, які беруть національний костюм за основу, але в результаті нічого цікавого, крім цієї основи, не демонструють. Також у національному колориті була витримана колекція Молчанова/Чава. Дівчата зобразили таких собі гуцулів ХХI століття. Хутро, традиційні вишивки, чорно- білий колорит, все це не залишило байдужим глядачів. Як і соліст групи «Мандри» Фома, який вийшов на подіум, одягнутий із такої нагоди в полотняний костюм пастуха. До речі, напевно, національний колорит і став головним героєм тижня, що завершився. Дизайнери iз задоволенням звертаються до української етніки, урізноманітнюючи її авторськими елементами чи доповнюючи елементами інших культур. Безумовними лідерами в цьому тренді були Лілія Пустовіт, Ірина Караван, чия світла та яскрава колекція була однією з кращих, Роксолана Богуцька, яка скупала гостей свого дефіле в зимовій розкоші. Її «коронкою» завжди була віртуозна робота зі шкірою та хутром. Тому, незважаючи на те, що нинішні «Сезони...» відповідно до світових стандартів проходять за схемою весна/літо-2006, дизайнер залишилася вірною собі та вже вкотре занурила глядачів у зимову розкіш. Перша асоціація з її колекцією — фільм Єжи Гофмана «Вогнем і мечем». Таке собі історичне мілітарі, яке підкреслюється масивними чобітьми, стилізованими «косухами», корсетами, бриджами. У тканинах переважає велюр. Масивні та багато оздоблені хутра лисиці, норки, навіть леопарда, додають образу отаке варварство, перетворюють дівчат у справжніх амазонок. Проте амазонок без зброї, тому що головна їхня зброя — краса та вишуканість.
Не менш красиві й вишукані образи від Оксани Караванської та дуету Земськова/Ворожбит. Їхні героїні, як завжди, жіночні та цікаві.
Олексій Залевський зараз святкує ювілей творчої діяльності — 11 років, не жарт! Знову експерименти з поєднанням різних кольорів, фактур і напрямків, знову не найвдаліші. Але Залевський, незважаючи ні на що, продовжує робити свої дивні колекції, й вони, як і раніше, мають популярність.
Христина Гусіна — одна із тих дизайнерів, які зростають від колекції до колекції, від показу до показу. Вона ніколи не повторюється, й кожна її робота — це абсолютно нові емоції. Цього разу Христина зацікавилася американським стилем, а точніше — стилем «Родео».
Олександр Васильєв не так давно робив першу дизайнерську колекцію білизни в Україні. Тепер у його послужному списку є й перша чоловіча колекція. В міру агресивна, в міру романтична, вона не стала відкриттям у чоловічій моді, але напевно допомогла відкрити дизайнера з нового, несподіваного боку.
