Прославлена Національна галерея Грузії, де гості Тбілісі знайомляться з шедеврами Ніко Піросмані, Ладо Гудіашвілі, Олени Ахвледіані, Давида Какабадзе, прийняла у свої стіни виставку українського майстра — Олександра Животкова, авторська назва експозиції «Картон. Дерево. Камінь».
Організатор вернісажу — Стелла Беньямінова, Stedley Art Foundation за підтримки Посольства України в Грузії. Проведена велика підготовча і дипломатична робота, було видано англомовний каталог, перш ніж твори (50 об’єктів), пройшовши шлях сушею і морем (Київ—Одеса—Батумі—Тбілісі), дісталися бажаних стін тбіліського Музею модерного мистецтва. Цей чудовий оазис культури було засновано в 1917—1920 роках художником і культурологом Дмитром Шеварднадзе, а 2012-го музей реконструйовано і модернізовано.
У художніх колах України Олександр Животков давно відомий як самобутній майстер живопису. Почавши з 2007 року, художник і нині продовжує експеримент із нетрадиційними матеріалами: картоном, папером, марлею, піском, землею, сажею, каменем — і в цьому досяг переконливої майстерності. Ця художня «розвідка» — не самоціль для автора, а спосіб підвищити виразність кожного нового твору й активізувати сприйняття глядача. Живопис на полотні, на дерев’яних дошках, як і на інших матеріалах, які артистично перетворюються під рукою і фантазією майстра, його скульптурні об’єкти — все підпорядковано вічному діалогу «буття — небуття». Олександр Олегович — рідкісний феномен, який поєднав у собі художника і філософа, неабиякі його пізнання у сфері праісторичної культури людства. Він відважно заглядає в нерозгадані таємниці «Ніщо» й «Ідеального». Ще наприкінці 1980-х як живописець О. Животков знайшов власну знакову систему (риба, фігура або голова жінки, хрест, птах та інше). Ця символіка, яку завжди знайдеш у всіх його роботах, вочевидь перекликається з архаїчними образами християнської іконографії. Не випадково грузинські глядачі в експозиції Животкова побачили і відчули очевидну спорідненість із їхньою рідною архаїкою. Український митець говорить однією мовою з грузином, який цінує храми V—VI століть і культуру народу. Водночас авторська художня форма, в якій зашифровані загальнолюдські смисли, вочевидь авангардна і належить XXI століттю. Таким є прекрасний парадокс цього художнього явища.
Нині в чотирьох залах музею, на багатолюдному вернісажі, окрім знавців і любителів мистецтва, українська делегація зустріла прославлених грузинських художників. Відкриття виставки, на якому першим урочисто виступив генеральний директор Національного музею Грузії Давид Лордкіпанідзе, пошанували увагою народні художники Грузії Зураб Ніжерадзе, Теймураз Мурванідзе, Лоретта Шангелія-Абашидзе та інші. Чималою була делегація з Італії. Її очолив професор Нікола Франко Баллоні. В Україні ім’я директора (до 2017 р.) Італійського інституту культури при Посольстві Італії добре відоме в середовищі музикантів, художників, філологів і дипломатів.
Художні шедеври Олександра Животкова, які отримали «тимчасову прописку» в «Блакитній галереї» Тбілісі, вселяють глядачам стан духовної піднесеності і звучать як хорали Й.С. Баха.
Широкий емоційний регістр образів виставки: від молитовної зосередженості (образи Мадонн) до драматичного провалу в безодню відходу (Розп’яття Христа). Рукою майстра створено воістину магічне поле.
Найвищою оцінкою творчості Животкова стала думка грузинських глядачів. Академік Теймураз Мурванідзе сказав: «Понад століття існує модернізм. Здавалося б, у ньому неможливо відкрити щось нове, не цитуючи великих авангардистів. Проте Олександрові Животкову вдалося вписати самобутню сторінку в цю систему мистецтва».
