У рамках проекту «Національні творчі колективи та театри України — бійцям АТО», ініційованого Міністерством культури України, Національний театр російської драми ім. Лесі Українки зіграв виставу «Всюди один...» у місті Слов’янськ Донецької області.
Гастролі відбувались у приміщенні Будинку культури, проте трупа театру в короткий термін освоїла новий простір і пристосувалася до незвичного для себе маленького сценічного майданчика. Справа у тому, що вистава про Тараса Шевченка, яка була запропонована глядачам Слов’янська, масштабна та густонаселена. У проекті брали участь понад 80 працівників театру, адже навіть у «похідних умовах» окрім акторського складу виставу створюють гримери, костюмери, робітники сцени, спеціалісти по світлу та звуку, тощо. Навіть головного героя — поета Т.Г. Шевченка — у виставі художнього керівника Михайла Резниковича грають одразу двоє акторів. Як відомо, Тарас Григорович володів двома мовами, тож вистава, створена на основі його листів та щоденника передбачає появу Кобзаря — носія української мови (його зіграв Петро Панчук — один із провідних артистів Національного театру ім. І.Франка) і російськомовного (цю роль по черзі виконують актори Театру ім. Лесі Українки — Віктор Алдошин та Дмитро Савченко).
У постановці «Всюди один» обидві мови переплітаються настільки щільно, звучать так органічно, що через деякий час взагалі перестаєш їх розділяти. Цей хід, що виник у задумі постановника задовго до трагічних подій останніх років, в черговий раз прозвучав зі сцени закликом до єднання та пошуків взаєморозуміння. Втім, той лише факт, що на обидві вистави київського театру у залі спостерігався аншлаг, свідчить про те, що глядачі й самі прагнуть цього діалогу.
