У театрах саме розпал сезону, адже на зимові місяці припадає пік творчої і виробничої активності мистецьких колективів. Не виняток і Донецький академічний український музично- драматичний театр, у якому зараз перед’ювілейний театральний сезон. Напередодні 80-річчя ми маємо нагоду поговорити з його генеральним директором і художнім керівником, заслуженим працівником культури України, лауреатом Національної премії України ім. Т.Шевченка Марком БРОВУНОМ.
«СВОЇ СЕРЕД ЧУЖИХ»
— Марку Матвійовичу, колектив знаходиться напередодні ювілею, це солідна дата. Як би ви визначили стратегічний напрямок, обраний вашим театром?
— Коли тридцять років тому ми з молодою командою прийшли працювати в театр, то разом з колективом було обрано напрямок у розвитку українського музично-драматичного театру(таким він зароджувався у 1927 році у Харкові — тоді з частини трупи театру Леся Курбаса «Березілля»), проте до 70-х років ці традиції, разом з ними й інтерес до театру, були втрачені.
Нами була розроблена довготривала програма, що складалася з декількох напрямків: створення театральної атмосфери в місті, залучення глядачів до театру, зміцнення й омолодження трупи, створення режисерського корпусу, а головне — повернення театру до його витоків. Ми завжди залишаємося відкритими і зрозумілими для широкого кола глядачів, разом з тим активно використовуючи новаторські підходи. Це обумовлює і репертуар, в основному музичні вистави в їх оригінальному прочитанні, серед яких: «Енеїда» І. Котляревського, «За двома зайцями» М. Старицького, «Милий друг» Гі де Мопассана, «Дванадцята ніч» В. Шекспіра тощо. Були здійснені постановки за творами практично усіх класиків вітчизняної літератури.
На сьогодні ми єдиний український театр в області (де переважно живе російськомовне населення) і інколи відчуваємо себе у стані «свій серед чужих, чужий серед своїх». Хочеться, щоб державні мужі розуміли умови, в яких працює колектив, їх складність, і всіляко підтримували б нас.
— Над чим зараз працює колектив?
— Уже відбулася прем’єра «Зілля» за повістю О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала». Для її здійснення ми запросили режисера Анатолія Канцедайла (Дніпропетровськ), художника Олексія Гавриша (Київ), балетмейстера Геннадія Дибовського. Спеціально для цього проекту нашим композитором Євгеном Кулаковим написана оригінальна музика. Це феєрична вистава: багата на етнографічний матеріал, з прекрасним вокалом у супроводі оркестру та хореографічними номерами.
Наступними прем’єрами будуть «Контрабас» зараз дуже популярного в світі П. Зюскінда на малій сцені та вперше в Україні сценічна версія театру за одним з кращих фільмів ХХ ст. «У джазі тільки дівчата». Я збережу інтригу і не буду розкривати задум досвідченого талановитого режисера Олександра Аркадіна-Школьника, який працює над цим матеріалом.
До кінця сезону плануємо показати казку І. Франка «Фарбований лис, комедію «Гарнiр по-французьки» М. Камолетті, «Сорочинський ярмарок» та вистави на малій сцені.
— Як у вашому театрі справи з режисурою, зокрема молодою?
— У нас працюють чотири режисери: вже досвідчені Олександр Аркадін-Школьник, син видатного українського драматурга, та Арутюн Кіракосян, а також два молодих режисери Андрій Бориславський (випускник Національного університету театру, кіно і телебачення), Вадим Пінський (закінчив Московську академію мистецтв — учень Марка Захарова). Виховуємо ще трьох режисерів, які наразі є студентами вищих навчальних закладів.
Крім того ми постійно запрошуємо провідних режисерів, зокрема заслужених діячів мистецтв України Є. Головатюка, С. Моєсеєва, В.Московченка, В. Шулакова, В.Бугайова, О. Дзекуна тощо. Хоча певні проблеми з режисурою, які сьогодні існують в Україні, ми відчуваємо на собі.
«ЧОЛОВІЧА СПРАВА»
— У більшості обласних театрів сьогодні існують проблеми з відвідуванням глядачами. Чи існує така проблема у Донецькій муздрамі?
— Ні. Завантаженість глядацької зали в позаминулому році у нас становила 84,1% (за 11 місяців минулого — 84,5%). Вистави нашого театру подивилися понад 195 тис. глядачів.
Звичайно, процес залучення глядачів до театру не є простим. Квитки на деякі постановки розкуповуються в касах задовго до показу, а на деякі вистави ми залучаємо службу організації глядачів. Проте головне, що наші актори практично завжди працюють при аншлагах.
— А так званої «зіркової хвороби» не спостерігаєте?
— На щастя, ні. Є у нашому колективі актори-улюбленці публіки, які після вистави отримують квіти, подарунки, роздають автографи... Часто глядачі приходять не на виставу, а уточнюючи, хто з акторів у ній грає — цього раніше не було. Так і має бути. Я вважаю, що актор повинен бути популярним, пізнаваним, або принаймні прагнути до цього. Потрібні здорові творчі амбіції. Інша річ, що в Донецьку менше можливості артисту «розкрутитися», ніж скажімо, в столичних театрах. Велику роль у популярності відіграє телебачення.
— Як ви вважаєте: краще мати у трупі «зірок» чи міцних акторів-середняків?
— Краще, коли у колективі працюють міцні професіонали. Наприклад, я вважаю, що театр — справа чоловіча, ні в якому разі не хочу образити жінок, але більшість п’єс написана з перевагою для чоловічого складу. У нашому колективі чоловіків приблизно 60%. До того ж трупа збалансована за віковими категоріями: поряд з майстрами сцени опановує професію молодь, яка підкорює глядачів своєю емоційністю, енергією, до деякої міри — наївністю. Творчий склад театру різноплановий. У нашій трупі працюють актори всіх амплуа, хоча останнім часом це поняття стало немодним. Нині ми шукаємо молодих акторів та соціального героя середніх років. Якщо є у когось бажання пройти кастинг — приїжджайте у Донецький музично-драматичний театр.
