«Скет-сенсація» — так називають його видатні джазові критики. Його спів виходить за всі рамки класичної джазової культури, це скоріше вираження емоцій людини, яку було виховано на висококласній джазовій музиці і яка зараз намагається перенести нашу свідомість в інший, сучасний світ джазового виконання. Саме так можна окреслити творчість Джей Ді Уолтера, який днями в рамках туру Міжнародного джазового абонементу виступав у Національній музичній академії в Києві.
Його неймовірний стиль виконання, голос, який то імпровізує під акомпанемент клавіш, то зливається з музикою, то звучить акапельно, заворожує з перших секунд звучання, ламаючи всі стереотипи джазового виконання. Демонструючи дуже енергійне соло, Джей Ді Уолтер має виразний «теплий» тембр, який неймовірно легко переходить в складну ритмо-гармонійну імпровізацію з м’яким фальцетним виконанням, незрозумілими звуковими викрутасами з наслідуванням м’якого саксофонічного звучання та клавішних альтових нот. Використовуючи свій голос як інструмент в повному розумінні цього слова, він намагається передати всю гаму свого незвичайного голосу, то дає можливість саксофону виходити на перший план, немов підіграючи йому, то повністю переводить всю увагу на себе, ніби граючись з публікою. Зал був шокований його виконанням; ніби заворожений звуками тамтамів, публіка чітко сприймала кожен викрутас в його виконанні, розуміючи, що перед ними майстер, який сам створив свій інструмент і віртуозно володіє ним.
Така здатність володіти своїм голосом — це результат довгої кропіткої роботи над ним. Ще з дитинства його вокальний дар приносив йому гроші: тоді він співав складні партії на церковних богослужіннях. Утім, не тільки гроші давав маленькому Уолтеру його «золотий» голос: спів звільняв його від тяжких буднів, в яких був присутній присмак в’єтнамської війни, який охопив всю Америку, а з нею й Філадельфію, де народився Джей Ді. Вже згодом, закінчивши дуже престижну школу American Boychoir, він наперекір батькам вступає в Техаський північний університет по класу джазового співу. Його незвичайним стилем виконання ми можемо завдячувати співачці Деборі Браун, у якої Джей Ді брав уроки вокалу в Амстердамі. Але й намагання батьків Уолтера зробити з нього класичного співака відбилися на його манері виконання та голосі взагалі.
Сьогодні 41-річний музикант і композитор Джей Ді Уолтер використовує електронні ефекти для обробки свого голосу. Використовуючи електронні пристрої, він накладає звучання голосу одне на інше, тим самим з’єднуючи їх в багатоголосну фактуру. Джей Ді позиціонує себе як представник nu-jazz-культури, поєднуючи ритми свінгу з використанням електронної музики та неймовірним вокальним виконанням. Він є дуже успішний в своїй країні, але спершу його признала саме Європа. Саме Європа дала йому таку популярність, яка є у нього сьогодні. Довгий час він не з’являвся на теренах нашої країни. Перший його приїзд у 2005-му зірвав такий же шквал оплесків, як і минулим суботнім вечором.
Сенсацією на концерті було не тільки неперевершене виконання Уолтера, але й віртуозний акомпанемент найкращого джазового клавішника України Родіона Іванова, блискуча робота Дональда Едвардса на ударниках та одного з провідних бас-гітаристів російської джазової сцени Аркадія Овруцького, завдяки якому відбувся цей концерт.
На запитання про різницю між слов’янськими та американськими джазменами Аркадій Овруцький заявив, що рівень однаково високий та практично не відрізняється.
«Музика — це універсальний язик — це наука, а не мистецтво», наголошуючі, що сумісні роботи між американськими та слов’янськими музикантами сьогодні не новина, тим паче — в Україні.
Сьогодні Україна зовсім по-іншому сприймає джазове виконання, та й музичну культуру взагалі. Українці добре розуміють різницю між висококласною музикою і тим «сміттям» (в більшості своїй), яке їм нав’язує телебачення. Масовість сприйняття джазової культури в Україні просто підкорює. З’являються українські джаз-бенди, які формуються саме на тлі української культури, в яких присутній дух української землі. Але дуже добре, що як європейська держава ми маємо можливість вільно виражати свої емоції й думки через музику свободи — jazz.
