28 листопада у палаці «Україна» відбудеться унікальний концерт. Вечір присвячений ювілею Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України, який нині є одним із найбільш відомих у Східній Європі колективів із нашої держави. На сцені палацу «Україна» відбудеться гранд-концерт до 100-річчя від дня заснування оркестру, який одночасно стане фінальною крапкою всеукраїнського туру оркестру, що дав концерти в 24 містах України.
Програма представить два напрями творчості колективу: виконання творів високої та популярної класики. Знавців зацікавить відома симфонічна поема «Мазепа» угорського композитора-романтика Ференца Ліста; прихильників американських мюзиклів — Симфонічні танці з «Вестсайдської історії» Леонарда Бернстайна. Слухачі вкотре відчують динамізм знаменитого «Болеро» Моріса Равеля — одного з найпопулярніших хітів світового симфонічного репертуару.
Окрема сторінка концерту — твори українських композиторів. По-перше, світова прем’єра Урочистої увертюри Мирослава Скорика, спеціально написаної до ювілею славетного колективу. По-друге, «Купало Київської Русі» Євгена Станковича.
Окрасою вечора стануть арії у виконанні всесвітньовідомого баса Анатолія Кочерги. Пролунають куплети Мефістофеля з опери «Фауст» Шарля Гуно, каватина Алеко з однойменної опери Сергія Рахманінова, шедеври вітчизняної музики — арія Кривоноса з опери «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича та стрілецька пісня «Чуєш, брате мій» братів Лепких...
Ще одним подарунком усім прихильникам колективу й поціновувачам музики стане вихід книжки доктора мистецтвознавства Юрія Чекана «Національний симфонічний: сто років служіння Музиці» (видавництво «Музична Україна»). Це фундаментальна праця та важливий історично-музикознавчий документ, що з’являється на світ, аби осмислити передумови й перипетії створення славетного колективу, розповіді про диригентів, які в різні роки очолювали або співпрацювали з оркестрантами, аналіз репертуарної політики на тлі часів та епох...
ОКРАСОЮ ВЕЧОРА СТАНУТЬ АРІЇ У ВИКОНАННІ ВСЕСВІТНЬОВІДОМОГО БАСА АНАТОЛІЯ КОЧЕРГИ / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА
«...Стратегічна лінія діяльності оркестру, згодом пунктирно накреслена в спогадах Скоропадського, наочно виявлена в Статуті колективу, написаному Яковом Степовим. Перший параграф Статуту звучить так: «Український державний симфонічний оркестр має на меті виконувати найкращі твори українського, слов’янського, а також всесвітнього репертуару симфонічної музики та сприяти цим поширенню серед народних мас України естетичного розвиткі, а також підвищенню художньо-музичної справи в Україні зокрема».
На чолі новоствореного оркестру став Олександр Леонтійович Горілий — досвідчений диригент, обдарований композитор, активний музично-громадський діяч. Горілому на момент створення оркестру 50 років. За плечима — медичний факультет Московського університету та Московська консерваторія, де він навчався в класі гобоя та теорії музики (викладачі — Ф.Ліндер, М.Кашкін, К.Альбрехт, А.Аренський). У творчому доробку — опера, три симфонії, камерно-інструментальні твори, духовна музика. Досвід професійної діяльності в сфері музики — величезний: це й заснування Астраханського відділення Імператорського російського музичного товариства, й створення та директорство в Астраханському музичному училищі, й організація та керування симфонічним оркестром у Саратові, й робота диригентом опери в Народному домі у Санкт-Петербурзі.
З Україною Горілого пов’язує дуже багато: народився в Чернігівській губернії, гімназію закінчив у Новгород-Сіверському, після університету працював лікарем у Чернігові. Саме тут, у Чернігові, відбувся 1897 року концерт із творів Горілого, і тоді ж митець вирішив присвятити своє життя музиці. Цікава деталь: 1903 року, коли в Києві святкували ювілей Миколи Віталійовича Лисенка, саме Олександр Горілий керував складеним із творів ювіляра урочистим концертом, який відбувся в міському оперному театрі стараннями Літературно-артистичного товариства: «В концерте приняли участие оперные артисты, хор и оркестр городского театра и хор любителей (всего до 150 человек). Дирижировать концертом приглашен был директор астраханского музыкального училища А.Л.Горелов, под управлением которого была исполнена, специально написанная им для юбилея Лысенко «кантата».
Досвід Олександра Горілого включав і велику суспільно-організаційну та адміністративну роботу: він був ініціатором створення Санкт-Петербурзької спілки взаємодопомоги оркестрових музикантів, брав участь у написанні статуту «Спілки оркестрових музикантів»...
Сьогодні ми маємо оркестр-легенду, оркестр-гігант на чолі з художнім керівником-головним диригентом Володимиром Сіренко, який з 1999 року очолює Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Серед сотень програм, які маестро виконував із оркестром, найважливіші були цикли симфоній Густава Малера та Бориса Лятошинського, «Страсті» за Матвієм, Лукою, Марком, Іоаном та Меса сі-мінор Й.С. Баха...
— Скільки людина має почуттів, стільки й відтінків цих емоцій можна передати музикою, — сказав В.СІРЕНКО в одному з інтерв’ю. — В партитурі лише значки, ноти, а що за ними — кожен бачить по-своєму. Звісно, диригентові складно, адже він мусить висловити своє бачення через людей у оркестрі й донести його до слухачів. Диригенту важливо мати «вухо», володіти мануальною технікою, вміти, не забуваючи про деталі, охопити великий твір цілісно й досягти певного рівню авторитету в оркестру, але найголовніше в диригентській професії — це воля. Частіше диригент виступає в ролі перекладача, пояснюючи музикантам нюанси звучання та як посередник між партитурою й публікою...
Міжнародна преса порівнює Володимира Сіренка з відомими диригентами Еса-Пекка Салоненом і Саймоном Ратлом... Упродовж останніх дев’ятнадцяти років Володимир Федорович разом із 100 музикантами НСОУ закликає нас «Слухати вічність». Цей слоган оркестру відображає його місію — виконувати світову й національну класику, давати життя найбільш талановитим творам нової української симфонічної музики.
Нагадаємо легендарний оркестр засновано 25 листопада 1918 р. постановою Ради Міністрів УНР і затверджено Гетьманом Павлом Скоропадським. Першим диригентом став Олександр Горілий. Із 1937 року впродовж чверті століття колективом керував Натан Рахлін. Згодом головними диригентами оркестру були уславлені митці: Стефан Турчак, Володимир Кожухар, Федір Глущенко, Ігор Блажков, Теодор Кучар. Із оркестром працювали видатні диригенти: Леопольд Стоковський, Ігор Маркевич, Кирило Кондрашин, Євген Мравинський, Курт Зандерлінг, Євген Свєтланов, Костянтин Сімеонов, Геннадій Рождественський, а також солісти: Артур Рубінштейн, Ісаак Стерн, Ієгуді Менухін, Давид Ойстрах, Святослав Ріхтер, Еміль Гілельс, Мстислав Ростропович, Леонід Коган, Монсеррат Кабальє, Хосе Каррерас, Гідон Кремер, Олег Криса та багато ін. Перше виконання своїх творів довіряли оркестру українські композитори Борис Лятошинський, Левко Ревуцький, Мирослав Скорик, Євген Станкович, Валентин Сильвестров, а також Сергій Прокоф’єв, Дмитро Шостакович, Арам Хачатурян.
За роки Незалежності оркестр записав понад 150 компакт-дисків із українським та світовим репертуаром. Альбом із записом симфоній № 2 та № 3 Бориса Лятошинського було визнано Австралійською державною телерадіокомпанією (АВС) найкращим світовим записом 1994 року.
До речі, НСОУ — єдиний український музичний колектив, який номінувався двічі на премію Grammy: 2004-го за диск із записом «Реквієм для Лариси» Валентина Сильвестрова та 2009-го — скрипкового концерту Ернста Блоха. Колектив успішно гастролював у Австралії, Австрії, Бахрейні, Бельгії, Білорусі, Великобританії, Данії, Іспанії, Італії, Казахстані, Канаді, КНР, Кореї, Лівані, Люксембурзі, Нідерландах, Німеччині, ОАЕ, Польщі, Португалії, Словаччині, Туреччині, Франції, Чехії, Швейцарії, Японії, США.
Також упродовж останніх двадцяти років музиканти оркестру набули великого досвіду у виступах із відомими виконавцями: Стінг, Electric Light Orchestra, Ванесса Мей, Мішель Легран, Тамара Гвердцителі, «Бі-2», Green Greу, «Океан Ельзи» та ін.
Після тих гучних концертів з’являлися такі заголовки в пресі: «Український симфонічний оркестр — найбільш роковий оркестр». Такий симбіоз дарував оркестру нових прихильників, а в ЗМІ писали: «Пісні під акомпанемент оркестру звучать інакше, якось особливо яскраво і смачно. Симфонічний оркестр додає запальній енергетиці хард-року витонченості та епічності, що викликає в публіки вибухову хвилю віддачі», а з цим, закономірно й інтерес до самого оркестру, миттєве й дійове розширення аудиторії. Власне всю цю публіку і запрошено 28 листопада на ювілейний концерт уславленого і легендарного колективу.
