Виставка графіки Геннадія Польового в Київській дитячій
академії мистецтва — показна: більше ніж 170 робіт. Малюнки, гравюри та
акварелі, що її утворили, належать до серій, створених у різний час. Проте
виставка виглядає на диво цілісною. Вона вся — про красу та велич світу.
І ще — про його беззахисність перед вторгненням цивілізації.
Геннадій Польовий народився 1927 року в Одесі у сім'ї акторів.
Навчався у Києві. Ось, власне, і все. Далі починається творчість.
Іноді здається, що всі ці нескінченні серії і цикли, котрі
стрімко розростаються, присвячені якійсь іншій, удачливішій, радіснішій
і щедрішій планеті, де на величезні, у сто разів вищі за людину, квіти
й трави ночами дійсно-таки обсипаються зірки, що міняться всіма кольорами
веселки. Геннадій Польовий — не просто художник, він ще й трохи казкар,
який уміє втілити у нормальний, більше за те — необхідний стан світу, красу,
що одного разу, ледь не випадково, прослизнула між безбарвними буднями.
Навіть на запорошеній і нудній вулиці він примудряється побачити тендітні
тополі й розкішні яблуні — і відшукати тут свій улюблений соняшник, який
бозна як сюди потрапив. Проте, про соняшники буде особлива розмова.
Можна тільки уявити собі, якою скарбницею для такого художника
стають Карпати чи Крим. Особливо Кара-Даг — «земля обітована художників,
романтиків, поетів». Тут Геннадій Польовий може малювати цілими днями й
ночами, ловлячи та зберігаючи світло й колір, які безперервно змінюються,
насвистуючи — від початку до кінця! — симфонії Чайковського. «Кара-Даг»
— напевне, найбільш поетична, найбільш «його» зі створених ним серій.
На афіші нинішньої виставки Геннадій Польовий зобразив
соняшник. Це не просто — «улюблена квітка», оспівана ним у графічній серії
«Соняшники України» і в численних «віршах у прозі». Соняшник — своєрідний
герб художника, який не просто не боїться дивитися прямо на опівденне сонце,
але й не може на нього не дивитися.
