Бестселер про виворіт рекламного бізнесу переніс на екран режисер «Добермана» і «Блуберрі» Ян Кунен. Довговолосий, ставний чоловік стоїть, розкинувши руки, під дощем на даху паризького бізнес- центру, а потім зі словами: «Все продається: любов, мистецтво, земля, ви. Особливо я», кидається вниз. Монтажне склеювання. Той самий чоловік приходить у себе після вчорашньої вечірки. На підлозі — недопалки, на ліжку — голі чоловічі й жіночі тіла, а в дзеркалі видніється щось таке, від чого нестримно вивертає шлунок.
Доріжка кокаїну повертає господарю квартири бадьорість духу. Після чого той одягається в брюки, білу сорочку й пуловер із V-образним вирізом, а паралельно пояснює глядачам, що саме він, Октав Паранго (Жан Дюжарден), примушує нас мріяти про нову машину, збирати на неї гроші і, нарешті, досягати бажаного в той самий момент, коли ця модель авто вийшла з моди. З вини все того самого Октава.
Останні півтора роки кінематограф із завидною регулярністю нагадує нам, що людство ділиться на дві категорії: рекламників і лохів. Перші володіють «моральною гнучкістю» і вміють складати слогани, що врізаються в пам’ять (на професійному жаргоні — титри), і направляють фінансові потоки з кишень роботяг у банківські осередки корпорацій. Коротше кажучи, вони правлять світом. Інші трудяться не шкодуючи себе і навіть не розуміють, що всі їхні цілі, мрії і кумири — всього лише плід шаленої фантазії циніка, що перебуває під кайфом.
Комедія «Тут курять», за однойменним бестселером Крістофера Баклі, описувала світ піару зло й смішно. Якщо вірити авторам фільму, продавці тютюнової продукції набагато сильніше хвилюються про здоров’я хворого раком легень, ніж лікарі. Майстрам сигаретних справ важливо, щоб кожний курець жив і курив якомога довше.
Російська драма «20 сигарет», присвячена одному дню з життя рекламника, спробувала додати в картину трагічних тонів, а в результаті вельми точно переказала ідею бегбедерівского роману. Схибнутий на купівлі-продажі світ котиться в прірву, і вирватися з цього кола неможливо. Вірніше, спосіб є, але вельми екстремальний: потрапити до психлікарні, сісти у в’язницю чи, нарешті, померти.
Ян Кунен запропонував свою, набагато оптимістичнішу версію викладених Бегбедером подій. Кіношний Октав Паранго ухитряється виконати мрію свого книжкового двійника: зірвати рекламну кампанію нового йогурту від фірми «Мадон» (у Бегбедера — «Манон»). У романі головний герой знімав порноверсію рекламного ролика, але показував її лише вузькому колу цінителів на Каннському фестивалі реклами. У фільмі Яна Кунена твір під умовною назвою «Секс і йогурт» виходить у телеефір, перетворюючи Октава Паранго в дисидента, революціонера, камікадзе, загалом, у Героя нашого часу з великої букви «Г».
Натяків на романтизацію героя в романі Бегбедера, щоправда, немає. Але, можливо, за сім років, що минули з виходу «99 франків», письменник змінив свій погляд. Або автори фільму просто вирішили полестити персонажу, а разом із ним і його творцю. Хоч там як, Октав Паранго, підійшовши до дзеркала на ранок після гулянки, бачить не себе, а Фредеріка Бегбедера.
