Уславлений італійський композитор Г. Доніцетті, чиї опери «Любовний напій», «Лючія ді Ламмермур», «Дон Паскуале» є окрасою сцен світових оперних театрів, відрізнявся неймовірною швидкістю написання музичних творів. Легкість, чарівна мелодійність, блискуче почуття гумору наближує величину його таланту до генію Моцарта, котрий, як відомо, був неабияким жартівником і міг дозволити собі написати увертюру до опери в день її прем’єри. Доніцетті був трішки обачнішим, і комічну оперу «Дзвіночок», гучна прем’єра якої відбулася нещодавно на сцені Національного театру оперети, написав за… тиждень.
Національний театр оперети наразі не лише вкотре втілив своє гасло: «Крок до свята», а й, видається, «перевтілив» його в інше: «Свято без обмежень». Прем’єра «Дзвіночка» — комічної одноактної опери, яка налічує 180 років життя в яскравому різноманітті сценічних варіантів, — відбулася на сцені Театру у фойє. Поціновувачам мистецтва театру Оперети добре відомо, що це особливий простір, бо за відсутності «четвертої стіни» глядачі часто опиняються заледве не всередині дії. А вихор веселощів, блискучої інтриги та перипетій сюжету забезпечує гарний настрій не лише на один вечір.
«Дзвіночок» давно був у планах столичної Оперети, але саме зараз настав час для її постановки. Постановник вистави Віталій Пальчиков, чия «Травіата» в Київському муніципальному театрі опери і балету для дітей та юнацтва свого часу стала яскравою подією в житті нашої столиці, здобувши премію «Київська пектораль» у номінації «Найкраща музична вистава». За словами режисера, він не захотів скористатися радянською редакцією лібрето, яка була доволі спрощеним варіантом оригіналу, а звернувся до першоджерела Доніцетті (диригент — Оксана Мадараш).
Сюжет простий: аптекар дон Аннібале Пістаккьо (Олександр Харламов) одружується з чарівною Серафіною (Тетяна Дідух), в яку до безтями закоханий молодий племінник Енріко (Юрій Гадзецький). Він намагається освідчитись, але ніхто його не збирається слухати, адже, здавалося б, справу вирішено. Та винахідливий Енріко не здається, і, коли гості розходяться, він в образах удавано хворих починає відвідувати надміру сумлінного аптекаря. Як наслідок, молода дружина в першу шлюбну ніч так і не дочекалася свого чоловіка, який намагався відкараскатись то від француза, котрому були потрібні ліки від кольок в животі, то від співака, котрий декілька разів то втрачав голос, то знову волав на все горло прямо в аптеці, то від старого чоловіка, в котрого дружина раптово захворіла на всі можливі у світі хвороби. Видається, ніби вже нарешті надокучливого клієнта випроваджено, але знову дзвіночок — і аптекар змушений вкотре відчиняти двері. А тут уже і ранок настає, і дон Аннібале вирушає у справах на невизначений термін…
Динамічна дія щедро сповнена гумору, комізму, веселої вигадливості, яку ретранслюють дотепні тексти (до слова, цей варіант лібрето вперше виконується українською мовою). До речі, за свідченнями критиків, після прем’єри далекого 1836 р. оперу «Дзвіночок» назвали «маленьким дивом комедійності та грайливого натхнення», а творчий склад театру Оперети вдосталь дарує це диво сьогодні.
