На «Сцені 77» Національної оперети України представили новинку. Олександр Білозуб знову звернувся до відомого твору Джона Кромвелла «Прем’єра». Чому знову? Бо багато років тому у «Театрі у фойє» Національного театру ім. І. Франка він вперше взявся за цю п’єсу американського драматурга. Тоді головні ролі потрясаюче виконували Юлія Ткаченко (Фанні) і Наталія Лотоцька (Хеггі).
За сюжетом, події відбуваються у середині 1950-х, у Нью-Йорку, театрі Офф — Бродвей, у гримерці. Колишня голлівудська зірка, яка 10 років була у забутті, страждає на алкоголізм, готується знову з’явитися на публіці у ролі Аркадіної у чеховській «Чайці». Їй допомагає Хеккі — служниця, костюмер і подруга. Вони згадують різні миттєвості життя... та за півгодини до початку вистави невідомий «шанувальник» приносить подарунок — пляшку бренді... Так починається п’єса американського драматурга, режисера і актора Джона Кромвелла. Це реальна історія, розказана їм, сталася з відомою американською зіркою 1930—1940-х Лоретою Тейлор, ім’я якої в п’єсі змінено автором на Фанні Елліс. Нагадаю, Л.Тейлор була улюбленицею провідного американського драматурга Тенессі Вільямса, зіграла у всіх його ранніх п’єсах, особливо підкоривши драматурга в ролі Аманди у «Скляному звіринці»...
«Прем’єра» — це історія про те, що рухає актрисою? Звідки приходить натхнення? Хто і що є джерелом творчості? Заради чого мискиня готова жертвувати собою? Як поєднується материнство та успіх? Що робити, коли роки летять невпинно, а публіка, яка тебе на руках носила, забула про свого колишнього кумира? На ці та інші питання, пов’язані зі світом мистецтва і події, які відбуваються за лаштунками — йдеться у психологічній виставі. Я пам’ятаю, як глядачі не ховали сліз, аплодуючи двом майстриням — Юлій Семенівні Ткаченко і Наталії Василівні Лотоцькій (світла пам’ять цим актрисам!). І от новий погляд на популярну п’єсу, яка є театральним хітом і ставиться у різних провідних театрах світу.
Перед прем’єрою на «Сцені 77», зустрічаючись з представниками ЗМІ, режисер Олександр Сергійович Білозуб, який нині є головним художником Національної оперети, пообіцяв глядачам «свято і комедію в наш зовсім невеселий карантинний час». Розповів, що постановка народилася швидко — десь за місяць — півтора бо всі учасники дійства, попри, пандемію коронавірусу, скучили за повноцінною роботою і за глядачами. У виставі грають два склади, кожний дует повноцінний і не ділиться на головних і другорядних виконавців, а тому, аби вирішити, хто вийде на сцену першими, навіть кинули монетку. Так, у четвер грали Ірина Лапіна (Фанні Елліс) та Ірина Беспалова — Примак (Хеккі), а у п’ятницю виступали — Валентина Донченко — Бутковська (Фанні) та Катерина Кобієва (Хеггі).
Знаєте, якщо чесно, то мне здивувало, як трагічна п’єса буде адаптована в комедію? Забігаючи наперед скажу, що це вийшла дуже сумна «комедія» про витоки творчості — щемлива історія про падіння і підйоми, чим інколи доводиться жертвувати, аби фортуна знову посміхнулась і провернулася слава та успіх у публіки. У новому прочитанні п’єси це вистава не дуетна, а на трьох: коли пляшка бренді, подана перед прем’єрою анонімним «любителем театральних жартів» стає немов третьою «дійовою особою». Вона реально існуючий противник Фанні. Це як спокуса для зірки-п’янички! Може хоча б ковток випити, щоб погасити хвилювання перед виходом на сцену? Як відбудеться прем’єра, чи не зірветься акторка, якщо піддасться своїй слабкості? Ця пляшка не промовляє жодного слова, але фактично вона вирішує долю примадонни!
Ірина Лапіна грала знервовану жінку, яка розуміє, що отримала шанс знову піднятися на Олімп, але ж так вабить хильнути й зняти стрес... Цей двобій — найсильніші миттєвості постановки. А Ірина Беспалова — Примак (Хаккен) — розважлива, стримана за характером, повна протилежність Фанні. Вона віддана, але не спускає очей від темпераментної зірки, весь час у тіні, але готова руку простягнути, аби допомогти подрузі у важку й вирішальну хвилину... А де ж свято, яке обіцяв режисер? Мабуть саме у тій пляшці де ховається «зелений джин», якого, зірці на цей раз, вдалося не випустити... І хай вибачає О. Білозуб, але сміятися, дивлячись його «Прем’єру. Бродвейську історію» зовсім не хочеться. Мабуть режисер так назвав жанр постановки, наслідуючи видатних драматургів-класиків, зокрема, Івана Карпенка-Карого, Антона Чехова, які свої п’єси називали теж комедіями...а насправді то є твори, які спонукають до роздумів...
Нині, через карантин, прем’єрні покази на вихідні скасували, а тому, дотримуючи усіх санітарних норм, глядачів запросять 5 та 19 грудня.
