Тоді як музичне життя столиці влітку майже завмирає, у молодих виконавців з’являється можливість (у період між останньою сесією і вступними іспитами) підвищити свій професійний рівень, пройшовши майстер-класи у провідних професорів та визнаних музикантів із різних країн. Учасники «Літньої музичної академії-2010» — це виконавці не лише з різних міст України, а й зі США, Нідерландів, Росії та Румунії, які приїжджали за новими знаннями, ідеями, намагалися вийти на новий професійний рівень та отримати безцінний досвід на майстер-класах. Про те, як можна допомогти музикантам, про специфіку уроків Академії та підсумкові концерти музичного проекту розповів генеральний директор Міжнародної «Літньої музичної академії», Міжнародного фестивалю «Київські літні музичні вечори» і Міжнародного конкурсу юних піаністів пам’яті Володимира Горовиця Юрій ЗІЛЬБЕРМАН.
— Цього року Академія відзначила своє 10-річчя. Як виникла ідея створення Міжнародної «Літньої музичної академії», і як вам вдається не натрапляти на «рифи»?
— Заняття з відомими педагогами в період літніх канікул — практика досить поширена. У цивілізованому світі заведено запрошувати видатних майстрів і провідних педагогів, прочитати курс лекцій або позайматися індивідуально зі студентами (це абсолютно необхідно в професійному навчанні музиканта). Як правило, таке запрошення надходить від навчального закладу. Потрібно зазначити, що в нашій країні державний навчальний заклад на законних підставах цього зробити не може, оскільки ціла низка обмежень перешкоджає такому запрошенню. Хоча на законодавчому рівні є така можливість. А на запрошення, якщо витратити три-чотири місяці на листування й «боротьбу» з інстанціями, можливо, вам щось і вдасться зробити. Але яким тоді буде ККД такого заходу, якщо запрошений професор отримає належну йому суму гонорару через півроку після проведення цих майстер-класів (якщо отримає взагалі)?
Крім навчальних закладів майстер-класи провідних авторитетів музичного мистецтва проводяться в момент проведення конкурсів, фестивалів. На жаль, Конкурс ім. Володимира Горовиця не має такої можливості через дуже «стислий» час проведення — кожна хвилина полічена — куди вже відволікатися на майстер-класи.
Водночас необхідність отримувати професійні поради видатних майстрів украй важлива для молодого музиканта. Тому дирекція Конкурсу В. Горовиця (уже з перших років його проведення) замислювалася над проблемою організації майстер-класів видатних музикантів для молодих піаністів України. Уже з 1997 року до Києва запрошувалися відомі піаністи-віртуози і педагоги провідних консерваторій світу. Майстер-класи для піаністичної молоді давали: Микола Сук, Володимир Крайнєв, Уоррен Томсон, Діна Йоффе, Норма Фішер, Адам Вібровські, Володимир Віардо та інші майстри. Це було чудово! Київське Головне управління культури тоді брало на себе все фінансове забезпечення, а ми — дирекція конкурсу — організацію майстер-класів. Складність полягала в тому, що серед навчального року (а більшість музичної молоді — студенти навчальних закладів) проведення майстер-класів стикалося з проблемою зайнятості як професорів, так і студентів. Та й з приміщеннями було важко — адже всюди тривав навчальний процес (ось чому перші майстер-класи ми проводили в Будинку композиторів у Ворзелі). З 1999 року ми вирішили змістити час проведення майстер-класів на літній період — так було зручніше для всіх — і професорів, і студентів. А крім того, літній період давав можливість запрошувати відразу декількох професорів, що помітно збільшило склад тих, хто навчається. А оскільки дирекція Конкурсу В. Горовиця з 1998 року взяла на себе організацію і проведення фестивалю «Київські літні музичні вечори», то природною виглядала ідея показу найбільш талановитих учнів літніх майстер-класів у відкритих концертах фестивалю, який проходить на літній естраді Маріїнського парку. Так народилася Міжнародна «Літня музична академія», яка цього року відзначила ювілей!
— Як добирався професорський склад Міжнародної «Літньої музичної академії-2010»?
— Склад Академії визначається кількістю отриманих заявок від охочих навчатися в ній. Дирекція домовляється заздалегідь (як правило, за рік) із професурою, публікується її склад, а вже кількість заявок (до того чи іншого професора) дає уявлення про його участь у літньому проекті. Цього року ми запросили, переважно, концертуючих музикантів. Це були: Вадим Руденко з Росії, Яків Касман і Марк Лакірович зі США, Михайло Кугель із Бельгії, Юрій Кот з України. Усі музиканти прекрасно відомі київській публіці. Вони виступали з концертами і цього сезону, і в попередніх (лише Кугель востаннє грав у Києві понад 20 років тому, але й він відразу після приїзду дав два блискучих концерти в Українському фонді розвитку культури і в Будинку органної та камерної музики).
—А за якими критеріями відбиралися солісти, які грали з оркестром у рамках XIII Міжнародного фестивалю «Київські літні музичні вечори»?
— Правила Академії передбачають заняття у професора як за сольною програмою, так і підготовку виступу із симфонічним оркестром. Щоправда, не завжди кожен, хто хоче отримати уроки гри з оркестром, допускається до них. Учасник Академії (за місяць до її початку) подає не лише заявку, де вказується ім’я професора, в якого він бажає займатися, а й запис виконання всього чи певної частини інструментального концерту з оркестром. На основі цього запису дирекція допускає учасника до занять з оркестром, якщо його виконання досить підготовлене, або не допускає та пропонує займатися сольною програмою. У процесі занять професор уже точніше рекомендує конкретного учня для виступу з оркестром у концертах фестивалю. Це відповідальний крок, оскільки, наприклад, минулого і цього літа виступаючим акомпанував Національний симфонічний оркестр України (під художнім керівництвом Володимира Сіренка). Та й публіка, яка відвідує фестиваль, уже протягом років звикла до досить високого рівня солістів. Адже в концертах «Київських літніх музичних вечорів» виступали блискучі музиканти з 28 країн світу!
— Як ви оцінюєте рівень виконавців, які приїжджали цього року?
— В основному займалися і грали музиканти з України, Нідерландів, Росії, Румунії та США. Багато хто з них уже мав по три-чотири міжнародні нагороди на конкурсах. Саме тому якість виконавців на концертах фестивалю була досить високою. І, звичайно, найцікавішими, як на мене, виглядали лауреати конкурсів В. Горовиця як нинішнього, так і минулих років.
— А яким має бути рівень підготовки музиканта, аби взяти участь в Академії?
— Це може бути й десятирічна дитина, але вона має бути, перш за все, музичною. Якщо вона «живе» музикою, то хоч би що вона грала — це завжди буде цікаво слухати. Тому ми не робимо вікових обмежень. Пригадую, як брали участь в Академії чудові скрипалі з Нової Зеландії та Великої Британії, яким було вже за тридцять, і 34-річний піаніст із Японії, а ось нещодавно з оркестром грав чудовий дев’ятирічний піаніст з Нью-Йорка.
— Що може встигнути виконавець за шість уроків на майстер-класах?
— Кожен музикант знає, що «чистову» роботу над твором можна робити лише тоді, коли музичний текст уже, як то кажуть, «у пальцях», тобто коли в музиканта не виникає великих проблем з «промовлянням» твору. Всі молоді музиканти, які навчаються в Академії, приїжджають з уже готовим текстом, до певної міри вільно виконуючи обраний для занять твір. Шість уроків з професором — це ні багато й ні мало! Проникнення в задум композитора, наведення глянцю, як кажуть у нас, — усе це можна осмислити й виконати, але лише за однієї умови — якщо учень хоче, здатен зрозуміти і втілити те, що пропонує йому метр! Лише якщо він «налаштований на хвилю» бажання розуміти й уміння виконати.
— Цього року солісти виконували концерти з декількома диригентами. Володимир Сіренко і Вікторія Жадько вже добре знайомі українським слухачам, а от Джейкс Коен став музичним відкриттям як для музикантів, так і для публіки. Як вдалося його запросити, і чи пов’язаний приїзд маестро з тим, що він погодився виступити в незвичайному форматі — на концертах у парку?
— Прихід диригента Лондонського симфонічного оркестру в концертах фестивалю пов’язаний з нашою діяльністю як українського відділення всесвітньої організації Jeenesis Musical International. Міжнародний благодійний фонд конкурсу Володимира Горовиця було зараховано до цієї шанованої всесвітньої мережі як представника України. JMI ініціює міжнародні музичні заходи — фестивалі, конкурси, огляди, гастролі фольклорних і професійних колективів. Організація стимулює створення молодіжних міжнародних оркестрів, хорів, ансамблів, передбачаючи їхні концерти в різних країнах світу. Навесні цього року Рада Європи схвалила проект створення міжнародного симфонічного оркестру на базі молоді країн Східної Європи. Нас попросили організувати кастинг студентської музичної молоді України. Так, один з диригентів Лондонського симфонічного оркестру Павло Котла прослухав понад 50 музикантів з різних регіонів України й відібрав для першої сесії нового оркестру 18 наших молодих співвітчизників. У розмові з Павлом наш імпресаріо, Ірина Полстянкіна, розповіла про Міжнародну «Літню музичну академію». Диригент був заінтригований: в екстремальних умовах (за одну-дві репетиції) оркестр повинен вивчити й зіграти 26 інструментальних концертів! Він зателефонував до Лондона і розповів про це своєму другові (ним виявився Джейкс Коен.) Буквально наступного дня був дзвінок з Англії з проханням надати йому можливість виступити в двох концертах. Надійні рекомендації, що їх ми отримали від колеги Коена, плюс сторіночка в інтернеті переконали нас і керівництво Національного симфонічного оркестру України в тому, що Коен — відомий диригент із досвідом роботи з кращими симфонічними оркестрами світу. Ми дали згоду. Так з’явився і чудово провів концерти фестивалю Джейкс Коен — диригент, який працює з Лондонським симфонічним оркестром, Королівським симфонічним оркестром, камерним оркестром солістів Isis Ensemble London, симфонічним оркестром «Солісти Софії» (Болгарія), симфонічним оркестром ім. Джорджа Енеску (Румунія).
— А як ви вирішували проблему непередбачуваності погодних умов (дощ, спека), адже концерти проходили просто неба?
— Ой, уже ця погода! Звичайно, на тлі фантастичної спеки, яка виснажує Київ і всю країну, скаржитися на дощі в липні — лише викликати посмішку (а може, й злість) у читача. Але так уже вийшло, що весь червень концерти фестивалю проходили просто неба, і жоден з них не було зірвано через погодні умови. А ось перша половина липня була неблагополучною. Як завжди, ми запланували концерти Академії, розтягнувши їх на два тижні. У перший тиждень (2, 3, 4, 5 липня) концерти пройшли чудово. А ось останній тиждень Академії (тобто 8, 9, 10 і 11 липня) припав на тиждень дощів. Довелося переносити їх то в Будинок звукозапису, то в Малий зал філармонії. Вдалою таку обставину не назвеш, коли Національний симфонічний оркестр — а це колектив чисельністю до 80 музикантів — розташовується на малесенькій сцені й у залі, в якому кількість місць обмежується сотнею. Але що казати про це! Коли провідний музичний навчальний заклад України, до речі, ще й найстаріший — Київський інститут музики ім. Р. Глієра вже 50 років тісниться в непристосованій будівлі школи 1930-х років спорудження і не має свого залу! Знаєте, це нагадує анекдот про божевільню, в якій побудували басейн, але води в ньому, на жаль, немає... Та ми все одно не поринаємо у відчай і працюємо!
