Плануючи зняти епос про молоді роки Чингiсхана кінорежисер відправився за благословенням до монгольського шамана та лами. Служителі культу дозвіл дали, причому передбачили, що в російського режисера — на відміну від його менш уважних до богів іноземних колег — картина вийде.
Свого «Монгола» Бодров- старший вирішив знімати рідною для Чингiсхана мовою, а акторів шукав по всій Азії. В результаті росіянин у групі виявився тільки один: алтаєць Амаду Мамадаков, інші — або непрофесійні артисти-монголи, або професіонали-японці, зокрема, знаменитий Таданобу Асано, який зіграв у «Монголі» головну роль.
Якщо вірити Сергію Бодрову-старшому та його джерелам — Льву Гумільову і монгольському епосу — то всі біди Чингiсхана сталися від кохання. Маленький Темуджін разом із батьком їхав вибирати собі наречену в плем’я меркитів, звідки свого часу була украдена його мати, але дорогою оголосив, що одружується на дівчинці Борте з іншого племені. Союз із меркитами розпався, батько Темуджіна пав жертвою татар, а сам герой був вимушений ховатися від ворогів доти, доки не підріс і не зміг дати їм відсіч. Змужнівши, юнак насамперед відправився за своєю нареченою, але натішитися теплом сімейного вогнища не встиг: Борте вкрали й Темуджін знову вплутувався у війну. Так він і воював доти, доки інших ханів у Внутрішній Монголії просто не залишилося.
Незважаючи на значний бюджет, 15 мільйонів євро, і істинно голівудський розмах, фільм Сергія Бодрова-старшого не назвеш типовим історичним блокбастером. Американські «пеплуми» під дзвін зброї й стогін поранених стараються ненав’язливо проштовхнути ту чи іншу політичну ідею. Режисер «Монгола» політикою цікавиться куди менше, ніж формуванням особистості правителя, тому замість брязкання збруї віддає перевагу спогляданню. Духом Сходу його фільм просочився наскрізь. Панорами безкрайнього степу, монгольська музика й небагатослівні, але мудрі герої пропонують глядачу швидше медитувати, ніж скандувати лозунги. Запитання тільки, чи зуміє звиклий до кривавих побоїщ глядач налаштувалися на хвилю, що пропонується Бодровим-старшим...
«ЧИНГІСХАН ЗМІНИВ СВІТ, А БУВ РАБОМ І СИРОТОЮ»
— Фільм «Монгол» — це тільки початок, гадаю, що ми зробимо ще одну картину про Чингiсхана, — розповів izvestia.ru Сергій Бодров-старший. — Потрібно ж зрозуміти, чому саме ця людина змінила світ. А куди тягнуться всі ниточки? У дитинство. Хлопчик був сиротою, рабом, а став імператором... Ще один момент: Чингiсхан — ім’я для слов’янського вуха негативне, табу, ворог. Тому особливо хочеться розібратися, як же все було насправді. І виявляється, що все не так просто. Так, Чингiсхан був жорстокий. Але справедливий. Жоден із колишніх і нинішніх владик світу не був настільки лояльний до інших релігій. Чингiсхан був язичником, шаманом, але при ньому можна було вірувати в кого завгодно. Наприклад, російська церква, даоські ченці при ньому звільнялися від податків. Чингiсхан був вірний своїм людям, і вони у відповідь готові були за нього померти. Солдати не боялися йти в бій, бо знали, що про їхню сім’ю піклуватимуться доти, доки не виростуть їхні діти. За життя Чингiсхана ніхто з наближених його не зрадив. Хіба якийсь інший правитель може цим похвалитися?
Щодо питання про терпимість Чингiсхана: оскільки солдати йшли в походи на довгі роки, то був закон, за яким жінка могла «дати притулок» мандрівнику. Тобто, зраджувати чоловіка з одноплемінником було заборонено, а з незнайомцем — можна. Таку жінку невірною не називали й каменями не кидали.
Так, закони в ті часи були жорсткі. Практично будь-яка провина каралася смертю. Убив, утік під час бою, вкрав, купив крадене, не поділився з мандрівником водою, їжею або нічлігом — смерть. Але, наприклад, дипломатична недоторканність дотримувалася дуже суворо. Чингiсхан заборонив вбивати послів і вимагав, щоб сусідні держави вчиняли так само. І, потрібно зазначити, багато хто на цьому погорів. Казахське місто Атрар було зруйноване до основи, бо його правителі вбили монгольських послів. У російському місті Козельське також убили послів. Чим це закінчилося, всім відомо.
— Тобто планів завоювання Київської Русі в монголів не було?
— Не було. Їхніми ворогами були половці, які раз у раз нападали на монгольські племена. Чингiсхан вирішив їх покарати, і його армія відправилася вслід за половцями. Так вони дійшли до Дунаю. А половці, тікаючи від монголів, попросили допомоги в князів Київської Русі, і ті, не розрахувавши сили противника, погодилися. В результаті на ріці Калці 20-тисячне монгольське військо заманило в пастку 80 тисяч слов’ян і половців і розбило вщент. Навіщо монголам наші ліси й болота? У них же коні, їм потрібні пасовища. В Європі монголам, до речі, також не сподобалося.
— Ось так випадково монголи завоювали Київську Русь на пару сотень років.
— Ну, як завоювали... Вони ніколи не були окупантами. Вони стояли Сараєм на півдні, а російські князі приїжджали до них, платили їм податки, 10%... Дуже розумно все це було організовано.
— Через ваш фільм червоною лінією проходить відношення Чингiсхана до жінок. Для вас це було принциповим моментом?
— Це була риса, властива тільки Чингiсхану. У монголів цього не було. Вони, якщо нападав дуже сильний ворог, кидали жінок і дітей та йшли рятувалися самі. Вони вважали: «Виживемо ми й тоді, можливо, коли-небудь відіб’ємо свої сім’ї». Вони не залишали жінок на смерть — переможці їх не вбивали, а брали в наложниці, тому для всіх племен це було нормальним. Чингiсхан же закохався в Борте. У нього, крім неї, було чотири дружини й понад тисячу наложниць, але все одно вона для нього була дуже важлива. Вона була його радницею, помічницею, господинею дому. Цікавий факт: повертаючись із Китаю, де він пробув сім років, Чингiсхан не зважився йти до Борте, а зупинився в ста кілометрах від будинку. І Борте послала до нього гінців: «Не бійся. Приходь. Я тебе чекаю». Ця наймогутніша у світі людина боялася гніву своєї дружини.
— Із чим, на вашу думку, пов’язаний інтерес до східних завойовників? За два роки вийшли три фільми про азіатських правителів: «Кочiвник», «Чингiсхан» і «Монгол».
— «Кочiвник» — це абсолютно особлива історія. Про казахів ніхто у світі не знав. Країна багата, нафта є, а що таке Казахстан — ніхто не знає. Вони хотіли розповісти про себе й зняли «Кочiвника» — абсолютне законне бажання. Благо гроші є. А нинішній інтерес до Сходу легко пояснити. Могутня цивілізація. Китай — ми знімали «Монгола» в Китаї — це майбутнє. І від них дуже багато залежить. Якщо вони не розберуться зі своєю екологією, весь світ зіткнеться з величезною проблемою...
— Чому вам не дозволили знімати в Монголії?
— Для монголів Чингiсхан — Бог. Поема про нього для них — головна книга. Вона абсолютно священна, будь- яке відхилення від тексту сприймається як злочин. Я спочатку не розумів, чим вони так незадоволені. А потім зрозумів: у нашому сценарії друга дитина Чингiсхана також не від нього. Гаразд, із першим вони ще змирилися, але друга... До того ж хлопчик причому, можливо, народжений від китайця... Але я також упертий. На поступки йти не захотів, вважав за краще знімати кіно в Китаї. І ось ми приступаємо до кастингу. Шукаємо хлопчика на роль другого сина Чингiсхана, і приводять до мене монгольських дітей, а вони всі товсті, рожевощокі, сопливі. І ніяк ми не можемо знайти відповідного хлопчика. Раптом моя помічниця Гука Омарова приводить дівчинку й каже: «Дивися, яка хороша дівчинка. Давай її в хлопчика переодягнемо». А я дивлюся і відповідаю: «Навіщо переодягати? Давайте дівчинку знімемо».
— Вирішили все-таки врятувати монголів...
— Це несправедливе: про синів Чингiсхана знають усі, а про дочок нічого не відомо, навіть імен. Хоч дочки в нього були. Так в нашiй у картині з’явилася дуже зворушлива дівчинка.
— Герої фільму розмовляють по-монгольському. Як ви впоралися з мовним бар’єром?
— Усіх, хто не знав монгольської мови, я примусив її вивчити. Для мене мова була дуже важлива. Англійською чи російською ця картина виглядала б зовсім інакше. І потім сучасному глядачу хочеться чогось справжнього: китайські, мексиканські, італійські картини, що виходили в американський прокат, це чудово довели. Так само, як і Мел Гібсон, який знімає кіно то на арамійському, то на мові майї. Перш ніж приступати до зйомок, я відправив сценарій «Монгола» своєму другові — дуже досвідченому американському прокатнику, який свого часу випускав «Кавказького полоненого» і який єдиний погодився випустити в прокат «Страсті Христові». Він зателефонував мені через день: «Хороший сценарій. Якою мовою зніматимеш? — Монгольською». Після нетривалої паузи він відповів: «Я знаю, що робити з картиною про Чингiсхана на монгольській мові». «Монгола» він випускатиме в американський прокат так широко, як не виходила ще жодна європейська картина...
— Ви живете між Європою та Америкою. Чи відрізняється американський глядач від нашого?
— Американський глядач більше любить кіно. Радянський глядач його також дуже любив, бо інших розваг не було. Зараз інтерес до кіно впав, але гадаю, що він повернеться. А в американців кіно, як було основною розвагою, так і залишилося. Вони вихідними ходять у кіно всією сім’єю, тому повнометражні мультфільми там користуються такою популярністю.
— Попрацювавши в Голлівуді, ви розкрили якісь його секрети? І чи є вони взагалі?
— Особливих секретів і відмінностей немає. Так, годують на майданчику краще, ніж в інших країнах. Так, професіоналізм вищий. Але головне в Голівуді — це вміти виразно розповісти історію, яка буде зрозуміла всім і скрізь. У мене, наприклад, була стрічка «Сер» — про хлопчика, який утік із дитбудинку, щоб знайти свого батька. Я одного разу потрапив у будинок для важковиховуваних, де гратки на вікнах і колючий дріт, і зрозумів, що нічого хорошого з цими дітьми не буде. Захотів зняти фільм, але був зайнятий — і в результаті тільки через чотири роки сів, і за два тижні написав сценарій. Знімав, бо мені самому було цікаво. Про глядача я в той момент не думав, а вийшло, зняв суто голівудське, бо універсальне, кіно. «Сера» демонстрували в понад 40 країнах світу.
