Є діячі, які вплітають українську культуру в європейський контекст. Одним із таких є гість газети «День» директор і художній керівник Київського національного академічного театру оперети Б. Струтинський.
Богдан Дмитрович позиціонує Національну оперету як театр широкого профілю, де з успіхом іде класична оперета, сучасні й класичні мюзикли, широко представлені різноманітні концертні програми, сміливо втілюються різноманітні творчі експерименти. Сьогодні це театр із чітко визначеною стратегією розвитку, який постійно розширює світогляд своєї трупи і її глядачів.
«МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ» МАЄ СТАТИ ОДНИМ ІЗ ПЕРШИХ ОЛІМПІВ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ УКРАЇНИ»
Віта ШНАЙДЕР, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Ви очолювали конкурсну комісію з обрання нового гендиректора «Мистецького Арсеналу». Звучало багато сумнівів, що конкурс проведено коректно. Ваша оцінка?
Б. С.: — Конкурс відбувався у два етапи. На першому етапі, що пройшов 24 червня, було допущено п’ять кандидатів. Конкурс пройшов досить прозоро і в рамках законодавства. Проте під час обговорення програм претендентів на посаду нового керівника «Мистецького Арсеналу» деякі неадекватні люди свідомо перетворювали нормальну атмосферу на базар. Але це не вплинуло на результати голосування, яке проходило відкрито. Кожен із п’яти претендентів мав змогу представити свої програми на рік і на перспективу — п’ять років. Мені більше сподобалася програма Олесі Островської-Лютої. У ній вона спланувала поставити модераторів певних напрямках, що дасть можливість музею розвиватися у різних спрямуваннях. Я вважаю, що «Мистецький Арсенал» сьогодні має бути одним із перших Олімпів музейної справи України.
«МУЗИЧНИЙ БУТИК»
Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— За 12 років вам вдалося зробити аншлаговий театр. Які твори, на вашу думку, сьогодні треба ставити?
Б. С.: — Це складне питання. От ми носимо назву Національної оперети України. Дуже багато людей вважають оперету «легеньким жанром». Я навіть хотів змінити назву. Але оскільки наш Театр оперети — єдиний у державі, то ми пішли шляхом розширення рамок всередині театру і зробили «музичний бутик», у який можна піти і «купити» будь-який жанр. У репертуарі з’явилося більше мюзиклів, маємо в афіші оперу-буф, а також модерний балет та ін. Ми ламаємо стереотипи! Сьогодні наш глядач тяжіє до мюзиклу. Крім того, ми поставили для себе задачу — відкривати для України нові імена і нову музику. Якщо нині на слуху популярний мюзикл «Нотр-Дам де Парі» Ріккардо Коччанте, але ви його не знайдете в Україні бо ми не маємо права на постановку, а для того, щоб його отримати, треба заплатити дуже великі кошти. Ми хочемо спробувати показати класичні речі в новому ключі, прикладом яких стане постановка опери «Севільський цирульник» Дж Россіні, прем’єра якого запланована в квітні.
Марина СНІЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Нещодавно Національна оперета виграла грант Британської Ради. Розкажіть більше, будь ласка, про цю співпрацю.
Б. С.: — Ми нещодавно повернулися з Лондона і разом із партнерами Theatre Royal Stratford East (в рамках мистецької програми «Креативна Європа») розпочинаємо нову програму. Вона цікаво зроблена, зокрема, у діяльності серед дитячих театрів. Наші колеги не просто ставлять дитячий мюзикл, а й проводять майстер-класи з дітьми. Одним із напрямів є проект «Платформа Цифрова Оперета», мета якої привернути увагу до цих жанрів, сприяти розвитку молодих режисерів в жанрі оперети, мюзиклу, а також заохотити нову цільову аудиторію. Особлива увага приділятиметься вразливій аудиторії. Платформа міститиме оцифровані оперети, мюзикли, концерти; будуть використовуватись новітні цифрові технології. Мова також йде про те, що можна створювати спільні проекти у галузі фестивального руху. Ми сподіваємося, що наша мрія про «Знедолені» К.-М.Шенберга здійсниться і ми знайдемо кошти, щоб поставити цей мюзикл у Києві (переговори на отримання авторських прав ведуться впродовж чотирьох років).
Театр — це дивна річ! Інколи ти можеш мати стілець, акторську душу, і тобі не треба ніяких інновацій. Якщо ми говоримо про розвиток якоїсь машинерії, законодавства, то в Україні ще за радянських часів практично нічого не змінилося, хоча деякі речі й були хорошими... Школа, що нині така інституція, як театр, не вписується в голови політиків. Для них театр — це щось розважальне, вони не розуміють його величезної ролі, що впливає на розвиток нації. Маємо ще одну серйозну проблему — відсутність культурного виховання. Я впевнений, якщо дитина не побувала в театрі у ранньому віці, потім уже ніколи не буде прихильником театру...
М. С.: — Які інновації у розвитку театрального мистецтва варто запозичити у сусідніх країнах?
Б. С.: — Театр — це дивна річ! Інколи ти можеш мати стілець, акторську душу, і тобі не треба ніяких інновацій. Якщо ми говоримо про розвиток якоїсь машинерії, законодавства, то в Україні ще за радянських часів практично нічого не змінилося, хоча деякі речі й були хорошими... Школа, що нині така інституція, як театр, не вписується в голови політиків. Для них театр — це щось розважальне, вони не розуміють його величезної ролі, що впливає на розвиток нації. Зараз відбувається полеміка, особливо у Facebook про те, що треба переводити всі театри на самоокупність, як, наприклад, в Америці. Добре, але спершу потрібно прийняти Закон про меценатство, який є у США. Не можна забувати і про те, що сьогодні у нас грантова політика активно не працює. Так, зараз прийнято зміни до пенсійного законодавства, і артисти балету мають йти на пенсію в 55 років (до того вони йшли в 45 років). Ви уявляєте балерину чи повітряного акробата в 55 років на сцені? Хто зможе танцювати чи робити кульбіти у такому віці? Маємо ще одну серйозну проблему — відсутність культурного виховання. Я впевнений, якщо дитина не побувала в театрі у ранньому віці, потім уже ніколи не буде прихильником театру...
Христина ПЕТРЕНКО, Одеський національний університет ім. І. Мечникова:
— Як, на вашу думку, на українську культуру вплинули події на сході?
Б.С: — Культура об’єднує націю! Наш театр їздить виступати в зону АТО, перед пораненими у госпіталях. Зібрали кошти, провели концерти, запросили художників, провели аукціон картини і зібрали майже 120 тис. грн. Ці кошти цільово передали, щоб зробити протези десятьом пораненим військовим... Нині вже з’являються книжки про війну на сході, а що стосується вистав, то потрібен час і такі постановки обов’язково будуть.
Зараз у Міністерстві культури я очолюю експертну раду по мистецьким заходам. Приблизно 70% із них присвячено різним акціям у зоні АТО: виставкам, концертам, показам вистав...
«УКРАЇНУ Й РОСІЮ БУДЕ «ЗШИВАТИ» НЕ ДИПЛОМАТІЯ, А МИСТЕЦТВО»
Марина БАРБА, Одеський національний університет ім. І. Мечникова:
— Ви відкрито проявляєте свою проукраїнську позицію, в той час як деякі інші діячі культури займають позицію «аполітичності». На вашу думку, чи має публічна людина у часи війни відмовчуватися?
Б. С.: — Можна знайти багато виправдань, сказати: «А я в цей момент був зайнятий дуже великим проектом, мені було ніколи». Але відмовчуватися не можна, у кожної людини має бути чітка громадянська позиція...
Дмитро БАЙДА, Національний університет «Острозька академія»:
— Як ви вважаєте, чи потрібно нехтувати девізом «Мистецтво понад усе!»?
Б. С.: — Я думаю, що Україну і Росію буде «зшивати» не дипломатія, а мистецтво. Люди, що по той бік, є заручниками нефільтрованої інформації. Але серед них є дуже багато мудрих людей, і час розставить усе по місцях...
До речі, ми проводимо міжнародні фестивалів, які об’єднують людей різних країн. Так, наш театр є засновниками О-FESTу. Цього року він відбувся вже вчетверте. Я думаю, що теза: «Мистецтво — понад усе!» — це виправдання для слабких. А щоб тримати удар, треба мати силу...
Олена КУРЕНКОВА, абітурієнтка Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка:
— Нещодавно розпочався проект Musical Art Project, який спрямований на залучення молодих режисерів. Національна оперета України є співзасновником цього проекту...
Б. С.: — Із 7 по 11 вересня відбудеться третій етап проекту. Серед 46 заяв — чотири були на малі театральні форми. Заявок було багато — навіть із Франції, Росії, Грузії тощо. На сьогодні виграли два українці, один грузин і француз. Я думаю, що цей конкурс буде проходити раз на два роки. Потрібно створити рух, щоб молода людина мала право на постановку. Хочемо побачити нові цікаві ідеї. Одна з умов — не стримувати себе у фантазії. Існує стереотип, що у музичному театрі є непохитні канони. Коли ми дивимося на розвиток європейського або американського музичних театрів, то розуміємо, що вони багато експериментують. Задача нашого проекту полягає в тому, щоб дати можливість проявити себе творчим особистостям. В Опереті проходитиме лабораторія для молодих режисерів, які працюють у жанрах мюзиклу, оперети, опери-буф. А з 25 по 30 жовтня у Мистецько-концертному центрі ім. І. Козловського та у театрі «Золоті ворота» — молоді режисери матимуть змогу представити свої ідеї за напрямками «малі театральні постановки».
Нагадаємо, цього року Літня школа журналістики «Дня» проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
