Подія була присвячена 10-літтю заснування Міжнародного інструментального конкурсу Євгена Станковича. На одній сцені виступали переможці різних років і поважні члени журі. Гру солістів супроводжував провідний оркестр України — Національний симфонічний під орудою молодого талановитого диригента Юрія Літуна. Проведення такого недешевого заходу стало можливим, завдяки підтримці Українського Культурного Фонду. Водночас, довгорічний досвід конкурсу, заснований не державою, а благодійним (читай, волонтерським) Фондом «ВІВАТ АРТ», дає підстави для певних роздумів.
Навколо виконавських конкурсів давно точаться суперечки і висловлюються абсолютно протилежні погляди. Ті, хто підтримує конкурсні змагання, вважають їх необхідними для професійного зростання, можливості розпочати концертну кар’єру, виявити перевагу тієї чи іншої педагогічної школи. Натомість, опоненти вбачають у конкурсних перегонах небезпеку для творчого розвитку, коли формальні вимоги здебільшого вирішують переможця з огляду суто технічної, а не художньої вартості. При цьому додають, що підготовка до виконавських змагань порушує копіткий, тривалий процес професійного і творчого зростання та підкріплюють прикладами світових імен солістів, які не брали участь у конкурсах.
Звісно, обидві сторони наводять свої переконливі аргументи, з якими важко не погодитись. Між тим, де факто, більшість конкурсів в Україні нині змінюють звичний формат, додаючи до нього явних ознак фесту, коли всі юні музиканти отримують диплом учасника, меценати вручають свої призи і дарунки, а організатори додають нові номінації і відзнаки, при цьому не втрачаючи принципів професійної оцінки виконання. У такий спосіб музичний форум стає більш привабливим і цікавим.
Саме такий шлях поєднання змагальності та свята музики обрав для себе засновник і організатор Міжнародного інструментального конкурсу Євгена Станковича — Міжнародний благодійний фонд «ВІВАТ АРТ», президентом якого є відома діячка музичної культури Світлана Сухомлинова. Далекоглядним і мудрим рішенням було звернення до беззаперечного авторитету української музики Євгена Станковича, який, на щастя, погодився стати патроном конкурсу. Адже вже саме ім’я видатного композитора сучасності апріорі забезпечувало йому успіх і розголос. Знаючи трепетне ставлення Євгена Федоровича до дітей і молоді, його вболівання за майбутнє музичної культури, ініціатори конкурсу були «приречені» на згоду метра. До конкурсу організатори долучили зацікавлених і надійних партнерів, серед яких — Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Національна філармонія України, Національна спілка композиторів України, Київська дитяча академія мистецтв, Національний комітет Міжнародної Музичної Ради (ІМС) за підтримки Департаменту культури Київської міської державної адміністрації та сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України.
Вже перше проведення заходу перевершило всі сподівання. Близько 600 учасників — від найменших (п’ятирічних) до найстарших (32-річних) зібрались у Києві з усіх регіонів України. Така зацікавленість продовжувалась щороку, і до конкурсантів України долучалась творча молодь з Польщі, Канади, Німеччини, Вірменії, Білорусі, Литви, В’єтнаму, Південної Кореї, Китаю, США, Іспанії, Нідерландів, Туреччини, Ірану, Сирії.
Зазвичай, у конкурсі Євгена Станковича беруть участь, насамперед ті, хто мріє обрати професію музиканта. Не випадково, понад сотня його лауреатів і дипломантів або продовжують навчання у вищих музичних закладах, або вже концертують, грають в оркестрах та викладають. Утім, далеко не всі із чотирьох тисяч учасників стають професійними музикантами. Але радість бути причетним до конкурсу-фесту залишиться назавжди, і музика точно буде супроводжувати їхнє життя!
Можливо, саме причетність до Музики, до Творчості пояснює успіх і довголіття конкурсу, який є вже невід’ємною частиною музичної культури України ХХІ століття, вкотре підтверджуючи музичну обдарованість українського народу та неперервність його традицій. Конкурсні ж номінації презентують усю палітру професійної музичної освіти сучасної України в царині виконавства: від гри на академічних і народних інструментах до ансамблевого і оркестрового. І серед них — така новаторська, як «Соліст з оркестром» (відповідно, для фортепіано, скрипки, віолончелі, флейти, гобоя, кларнета та саксофона). До речі, ця номінація долучила до конкурсу провідні оркестри, які додали йому ознак фестивалю. Історично високий рівень музичного виховання України щоразу підтверджувало поважне журі — 45 провідних діячів мистецтва на чолі з Євгеном Станковичем.
Звісно, конкурс забарвлений яскравою національною ознакою: в його умовах передбачено обов’язкове виконання музики українського автора і спеціальні відзнаки — «За краще виконання твору Євгена Станковича», «За краще виконання музики сучасного українського композитора». Цікаво, що ці відзнаки отримало чимало зарубіжних учасників! Між тим, конкурсантів приваблює не лише звання лауреатів, дипломантів, а й можливість відчути себе сценічним музикантом, що теж є новим для конкурсного процесу України. Тож організатори дбають про можливість переможцям проявити себе на концертних майданчиках. Володарі ж першої премії беруть участь у заключному концерті, який щороку відбувається у Колонному залі Національної філармонії України.
І все ж, найвищою з усіх нагород є для учасників персональна відзнака Євгена Станковича і можливість поспілкуватись з Євгеном Федоровичем. Тендітна бронзова статуетка «Дотик янгола», отримана з рук композитора сприймається, як символ його визнання, сподівання та віри в успішне майбуття музичної культури. Адже саме для цього й засновано конкурс, саме для цього й збирають його пасіонарні організатори дітей і молодь з усієї України й інших країн світу. І ніякі епідемічні та інші виклики не спинять ходу цього знакового музичного форуму, спрямованого на творчий розвиток наступних поколінь.
