Свого часу саме мюзикли зробили зіркою Джона Траволту, й, щоб повернутися в лоно старого доброго жанру, актору був потрібний справді екстраординарний образ. Роль товстої жінки, що по-материнському опікає дочку-старшокласницю в «Лаку для волосся», надала Траволті для цього всі можливості, інформує gzt.ru. Запливати жирком заради повного перевтілення виконавця, на щастя, не знадобилося: справі допомогли гримери, які вигадали для Траволти 13-кілограмовий накладний комбінезон і силіконові щоки з підборіддям. Упізнати його можна лише за хитрим прищуром акторських очей.
Фільм уже кілька тижнів міцно посів першу десятку хітів американського прокату, а днями мав з’явитися й у наших кінотеатрах. У країнах СНД глядачі картину побачать у вересні, а поки прокатники «Лаку для волосся» мають вирішити вічну проблему: як подати нашій публіці «співаючу» картину? Варіант переспівування всіх музичних номерів, як у випадку з «Чікаго», явно викличе нарікання критиків. У той же час повна відмова від дубляжу на користь титрів, як вважається, негативно впливає на касові збори. Проте оскільки кіноверсія Адама Шенкмана виросла зі знятої майже 20 років тому стрічки «Лак для волосся» режисера та сценариста Джона Уотерса, можна наслідувати приклад останнього. Уотерс знаний через свою кричущу неполіткоректність та схильність перетворювати загальноприйняті недоліки на достоїнства. Але коли він вважав за потрібне, то без жалю переозвучував акторів (наприклад, у фільмі «Плакса» чужим голосом у нього співав навіть Джонні Депп).
У «Лаку для волосся» Уотерс, якого потім процитували постановники однойменного бродвейського мюзиклу та режисер нинішнього фільму Адам Шенкман, розповів історію старшокласниці Трейсі. Дівчина мріяла потрапити до танцювального телешоу й танцювала відмінно, але підкачала фігура: танцівниць її неосяжних розмірів на телебаченні ніколи не було. Однак шлях до успіху інколи лежить якраз через несхожість на інших і зневажання всіляких традицій. Товстушка підкорила глядацькі серця гримучою сумішшю натиску й таланту, але в той же час сильно похитнула позиції визнаних зірок танцполу з ідеальними пропорціями та зовнішністю королев краси, чим викликала їхній гнів і заздрість. Дія музичної стрічки відбувається у Балтіморі на початку 1960-х років, і епоха наклала відбиток не лише на костюми та зачіски персонажів. У сюжеті присутня й соціальна тема — пережитки сегрегації та суперечності, пов’язані з повзучим провінційним расизмом: дорослі ще можуть заборонити білій дівчинці бігати на побачення до афроамериканця, але ніхто вже не в силах зупинити хвилю популярності серед білих підлітків музики, яка виконується чорними музикантами.
