Книга Джулії Сальваторі називається «Пам’ять моєї матері». Це зворушлива розповідь про життя великої актриси, про її ролі в кіно та в театрі, про любовні романи і, нарешті, про хворобу Альцгеймера, від якої Анні страждає останніми роками. Але, незважаючи на недугу, Жірардо, як і раніше, знаходить у собі сили грати в кіно, пишуть izvestia.ru. «Я щаслива тільки тоді, коли знімаюся», — говорить актриса.
— Я написала книгу, аби покласти край огидним чуткам, — розповіла Джулія Сальваторі. — Говорять, що моя мати алкоголічка, що вона збожеволіла. Я хотіла пояснити, що діється з Анні насправді. І, крім того, я розповіла історію нашого сімейного життя, в якому було багато світлих і смішних моментів.
— Наскільки серйозна недуга вашої матері?
— Це жахлива хвороба не лише для самої хворої, зануреної у власний світ, а й для її близьких.
— Сама Анні усвідомлює своє захворювання?
— Вона розуміла це від самого початку. Мама не могла змиритися і страшенно потерпала від того, що залежить від інших людей. Вона почуває себе винною, але іноді раптом стає дуже агресивною стосовно близьких. Жахливо спостерігати, як її стан погіршується з кожним днем. Вона вже не пам’ятає, як треба користуватися лівою рукою, поступово забуває все, що колись знала й уміла, та перетворюється на безпорадну дитину.
— І все частіше називає вас «мамою»...
— Так, Анні стала наче моєю донькою, про яку я піклуюся. Коли ж до неї раптом повертається пам’ять, вона говорить мені: «Яка ж я все-таки дурна! Ти, звісно, моя дочка».
— Вона потерпала від депресій ще до хвороби?
— Варто їй було припинити зніматися або грати в театрі, в неї одразу починалася депресія. «Я нікому не потрібна, — скаржилася вона. — Мене всі забули, мені треба змінити професію. Напевно, мені краще відкрити ресторан». Для неї сенсом життя завжди була робота.
— Як зараз проходять її дні?
— Зазвичай вона сидить вдома, слухає музику — Едіт Піаф, Жака Бреля, Шарля Азнавура, Шарля Трене, Катрін Лара. Вона завжди любила пісні. Певний час серед акторів було модно співати, і вона навіть виступала разом з Бріжіт Бардо. Ми виконуємо її найменші забаганки. Граємо з нею в карти і весь час намагаємося її чимось зайняти. Анні, як і раніше, обожнює йогурти і шоколад, який готова поглинати в неймовірній кількості.
— Хто доглядає її, крім вас і двох ваших дітей?
— Троє людей. Серед них молодий білорус Валера, який її годує, стежить за її зовнішністю, причісує, робить макіяж, виконує дрібні доручення. Він ставиться до неї, як до своєї бабусі, яка живе в Білорусі.
— Невже друзі її покинули?
— Багато хто пішов iз життя. Помер її чоловік і мій батько Ренато Сальваторі. Актори часто називають себе «великою сім’єю», в якій усі один одного «обожнюють». Дійсно, вони всі разом, коли зайняті в картині, але розбігаються, тільки-но зйомки закінчуються. При цьому присягаються у вірності, обіцяють один одному телефонувати, але потім, звичайно, ніколи не зустрічаються.
— Ален Делон був близьким другом ваших батьків?
— Делона вона цінувала більше за всіх. Вона говорила, що в житті не зустрічала більш привабливого чоловіка. У будинку мого батька в Римі Ален Делон завжди зупинявся зі своїми коханими — Ромі Шнайдер, Наталі, яка стала його дружиною, Мірей Дарк... Нещодавно Ален і Мірей передали збори від своєї вистави «Дорогою в Медісон», яка зараз йде в Парижі, до Фонду боротьби з хворобою Альцгеймера.
— На що Анні зараз живе?
— Вона отримує пенсію — 900 євро на місяць. У неї немає жодних заощаджень. Щоправда, лікування і догляд входять у соціальне страхування. Мама завжди любила жити на широку ногу і робила все, щоб її чоловіки ні в чому не мали потреби. Коли Анні йшла в ресторан із компанією, то зазвичай платила за всіх. Щоб розрахуватися з боргами, довелося продати велику квартиру на площі Вогез і перебратись у маленьку двокімнатну в районі Маре. Там вона зібрала свої кінематографічні нагороди — венеційського «Лева», берлінського «Ведмедя», чотири французькi «Сезари», розвісила фотографії друзів і всіх своїх кішок.
— Чи не доведеться, рано чи пізно, віддати Анні в спеціалізовану клініку?
— Це неминуче, і буде для нас страшним ударом. Я зроблю все, щоб це сталося якомога пізніше. Ми поступово до цього готуємося. Я вже знайшла таку клініку неподалік того місця, де я живу.
— Чи переглядає Анні свої фільми?
— Мама зіграла більш ніж у сотні картин. Вона дивиться їх усі, і найчастіше — комедії. Найголовнішою роллю вона завжди вважала ту, яку грала в новому фільмі або спектаклі. Але найкращою була роль у «Рокко та його братах». На цих зйомках вона і познайомилася з італійським актором Ренато Сальваторі, який грав одного з братів Рокко. Мама також пишалася картинами «Померти від любові», «Лікар Франсуаза Гайян», «Стара діва», обожнювала зніматись у комічних ролях у Філіпа де Брока. Найщасливішими роками в кінематографі мама вважає 1970-ті, коли вона перебувала на вершині слави.
— Чи залишався у Анні час на те, щоб займатися вами — своєю єдиною дитиною?
— Вона була чудовою матір’ю, але все життя мені її бракувало. Вона постійно працювала, щоб я ніколи ні в чому не мала потреби.
— У колишньому СРСР Жірардо вперше знялася 40 років тому — в фільмі «Журналіст» Сергія Герасимова.
— Наскільки мені відомо, на цю роль спочатку запрошували Сімону Синьоре, але вона була дуже зайнята і запропонувала мамі зіграти замість неї. Потім вона знялась у картині Валерія Ахадова «Руф». Це історія французької піаністки, одруженої з росіянином. Вони разом провели близько 20 років у таборах... Минулого року мама їздила в Сибір на зйомки телесеріалу «Крутії», в якому знову зіграла роль журналістки, і там відзначила своє 75-річчя.
— Ви також актриса?
— Безробітна актриса, яка існує на мінімальну допомогу... Один час вживала наркотики і навіть хотіла звести рахунки з життям. Я сиділа на героїновій голці. Це було справжнє пекло. Мені вдалося з нього виборсатися...
— За вашими словами, у Анні в житті було три пристрасті — кіно, театр і чоловіки.
— Так, вона —справжня жінка з усіма її слабкостями. До того ж їй часто зраджував чоловік, який врешті її кинув. І все життя вона шукала розради, якої не знаходила в подружньому житті. Треба сказати, що до багатьох своїх романів Анні ставилася з почуттям гумору і далеко не все сприймала всерйоз. І не треба плутати любов духовну і фізичну. Моя мама завжди була широкою, щедрою натурою, яка з великою ніжністю ставилася до друзів. Але це не означає, що вона спала з усіма підряд.
— Мабуть, найнесподіванішим виявився її роман з Франсуа Мітераном, про який ви розповіли в книзі.
— Так, але Мітеран тоді ще не був президентом республіки. Я його бачила в піжамі в нашому будинку. Коли ж його обрали главою держави, ми з мамою часто сміялися, пригадуючи цей епізод.
— В її «донжуанському» списку багато інших знаменитостей — Клод Лелюш, Жак Брель, який був «не на висоті» по відношенню до неї...
— Я не відкриваю ніяких Америк. Все це були гучні історії, про які пліткував Париж. Про її роман з Клодом Лелюшем усі — включно з моїм батьком — дізналися з газет. Пам’ятається, Лелюш побив папарацці, який розповів про їхнiй зв’язок. Та й сама Анні описала свої захоплення в трьох книгах, які вона видала. Я б ніколи не стала про них говорити без її згоди.
— Нещодавно ваша мама сказала, що тепер у її житті чоловіків замінили коти, з якими їй простіше.
— Кілька місяців тому один із котів помер, але, на щастя, в нашій сім’ї залишилося ще чотири. Цього цілком досить.
— Незважаючи на важку недугу, Анні продовжує зніматися?
— Лишень мама чує слово «Мотор!», вона знову стає великою Жірардо. Це якесь диво. Навіть її лікарі не можуть пояснити цього вражаючого феномену. Нещодавно вона знялась у присвяченому їй документальному фільмі...
