Нині борщівська вишиванка — бренд південного краю Тернопільської області. Як наголошують дослідники, стиль вишивання в селах унікальний — він не схожий на будь-який інший у цілому світі. Найвідомішою є оповита легендами «чорна» сорочка. Присягнувшись, вишиванки з чорним орнаментом носили сім поколінь жінок із семи сіл на знак жалоби після того, як турки під час набігів повбивали там усіх чоловіків.
Начальник відділу культури Борщівської РДА Ольга ЖУРАВІНСЬКА каже: «До сьогодні ми бачимо збережені «чорні» сорочки. Кожне село має свою традицію, свою канву, і, відповідно, поміж чорним вишитим є вставки: фіолетові, зелені, червоні, сині, залежно від конкретної місцевості. Але, наприклад, над Дністром, у селах Вільхівці, Дністрове, переважає повністю чорний орнамент». Шкода, що унікальні техніки сорочки втрачені. Зокрема, «колодочка», фактура якої скидається на орнаментальне різьблення по дереву. До того ж автентичних борщівських вишиванок у селах щороку меншає. Родинні реліквії з бабусиних скринь розпродуються, у тому числі й за кордон. А це свідчення того, що ми ще не навчилися належно ставитися до речей, в яких закладена енергетика роду, які колись передавали від мами до доні, від бабусі до онуки, а про те, щоб заробити на них, не було й мови.
— Борщівська сорочка виникла не випадково — у неї глибоке історичне коріння. Якщо взяти до уваги багатовікову історію нашого краю, яка тягнеться ще з трипільської культури, то ми можемо побачити: в борщівській сорочці підсвідомо від покоління до покоління передавалися ті закодовані символи, які уособлювали саму сутність існування людей на цій землі, — розповідає директор Борщівського обласного краєзнавчого музею Михайло СОХАЦЬКИЙ. У музеї зберігається понад дві сотні борщівських вишиванок. А от у знаної тернопільської колекціонерки Віри Матковської — майже дві тисячі жіночих і чоловічих сорочок, інших елементів народного костюма. Про те, що її колекція має бути в окремо створеному музеї борщівської сорочки в Тернополі, чиновники говорять постійно. Тільки далі розмов справа так і не просувається. Тож частина зібраних Вірою Матковською вишиванок — у Львівському інституті народознавства АН України, де їх вивчають, а більшість — у квартирі колекціонерки. І низький уклін пані Вірі за те, що вона ті вишиванки не продає ні за які гроші, навіть дуже великі. Натомість — позичає для виступів тернопільським колективам. Свято борщівської вишиванки знають не лише на території України. Приїжджають і поляки, і словаки, і росіяни, і білоруси...
Цього року борщівці вирішили здивувати гостей гігантською лялькою-берегинею у вишиваному костюмі, зробленою за усіма правилами виготовлення ляльки-мотанки. Її висота — майже чотирнадцять метрів! Відповідно, і вбрана вона в одяг гігантських розмірів. Борщівська вишивана сорочка на ній уже побила раніше встановлений в Україні рекорд. Її розміри — 10,8х13,4 м. Ще один елемент національного костюма — крайка — сягнула понад дванадцять з половиною метрів. Плахта розмірами 6х7 м і 5х5 м — хустка. Ідея належить Людмилі Лиськовій. А Надія Адамовська виготовила вишиванку, на якій розмістилося все розмаїття борщівського краю.
