У Академії ім.Чайковського вчиться талановита дівчина. Вона вже закінчила її як піаністка, потім аспірантуру на кафедрі композиції у видатного українського композитора Евгена Станковича, зараз працює над кандидатською дисертацією під керівництвом іншого славетного композитора та вченого, професора Мирослава Скорика. Паралельно вона опановує професію симфонічного диригента у класі провідного сучасного митця Володимира Сіренка. Днями у Колонній залі ім. Лисенка відбувся авторський концерт Наталії Рожко. Національний симфонічний під орудою її викладача, художнього керівника оркестру Володимира Сіренка виконав п’ять творів композитора. Перед початком концерту я розмовляла з професором Євгеном СТАНКОВИЧЕМ.
— Євгене Федоровичу, що ви можете розказати про вашу ученицю?
— Вона закінчила аспірантуру як композитор та ще вчиться, щоб захистити дисертацію як музикознавець.
— Які її риси вас приваблюють чи, навпаки, не задовольняють?
— Вона самостійна людина, з власним світобаченням, сумлінна, активно й багато працює, шукає себе, що нелегко для кожного, й час покаже, як вона розвиватиметься.
— Чи наслідує Наталка ваші творчі позиції?
— Прямого наслідування я не бачу, вона має свій внутрішній світ, і її роботи говорять, що вона опрацьовує багато різних напрямків. Але я вважаю, що вона досить самодостатня вже як композитор. Її твори свідчать про те, що вона справжній музикант, який на правильному шляху, а там далі, якщо Господь їй допоможе, вона реалізується сповна.
— Так, доробок вже чималий, виходячи із програми концерту.
— Більшість творів аспірантські, та поруч ряд самостійних. І в роки її навчання в аспірантурі моє втручання було мінімальне, бо аспіранти — це вже професійні композитори, що працюють, як правило, самостійно — хто хоче, звичайно.
— А як ви, Євгене Федоровичу, вважаєте, що має більше значення у творчості: освіта допомагає чи перемагає природний хист?
— Можна мати великий хист, та якщо людина не знатиме технології, не матиме великої обізнаності, вона не зможе його реалізувати. Втім, можна знати дуже багато чого в музиці, композиторській техніці, та якщо немає внутрішнього — того, що ми називаємо талантом, то знання може не спрацювати. Повинно діяти й одне, і друге.
— Сьогодні гратимуть симфонічну музику. Що переважно приваблює Рожко, чи є в неї схильність також до театральної або більше до інструментальної та програмної музики?
— Я думаю, що для композитора не є суттєвим, як переходити з одного до іншого жанру. Якщо людина талановита, вона це робить без особливих проблем. Хоча є композитори, що більш яскраво виражаються в кіно або театрі. Деякі, навпаки, намагаються більше працювати в крупних театрально-показових жанрах. Це залежить від смаку та бажання людини. А професійний композитор, який знає своє ремесло, мав би працювати в усіх напрямках.
У концерті прозвучали Перша та Друга (що має підзаголовок «Per Aspera») симфонії, програмний концерт для оркестру у семи частинах, твір для фортепіано з оркестром «Сонце і Серце», в якому солісткою виступила авторка. На закінчення було виконано оркестрову п’єсу «Журавлиний наспів», близьку до традицій жанру інструментальної «мелодії» С. Рахманінова, М. Скорика. Я вперше чула музику Наталії Рожко. І що ж? Скажу просто: вона мені сподобалась. Музика звучала майже півтори години, і концерт пройшов, як кажуть, «на єдиному подиху». А тепер серйозніше. Молода авторка має природний хист. Вона в кожному звуку — українка. З перших же тактів я відчула, як її дуже яскрава, буквально рельєфна випукла образність заполонила мою уяву. Багато разів я відчувала просто фізичне піднесення від глибоко проникаючої в душу народноінтонованої енергетики її музики. Образність сягала від ясної ліричності світлої жіночої сутності й пасторальної простоти до психологічно напруженого трагізму та містично-магічної заворожуючої символіки Зла. Композитор мислить кадрово, кінематографічно. Розвиток досягається через нашарування все нового й нового матеріалу. Накопичення енергетики, підйоми та спади слідують за певним авторським «сценарієм». Сильними привабливими рисами музики Наталії є вишукане, різноманітне прекрасне володіння оркестровим тембровим письмом та сучасне ритмічне мислення. Деколи відчувався відгомін стилістики то Стравинського, то Губаренка, та це не дивно, бо композиторка ще молода, її власний образно-інтонаційний світ формується, і це природний процес. Та найголовнішим позитивом є її національно-визначена, деколи до мурашок на шкірі близька серцю та душі авторська інтонація.
Після концерту я розпитувала Наталку РОЖКО.
— У програмці епіграфом написано: «Відчувати Тебе». Кого ви маєте на увазі?
— Якщо ви звернули увагу, то «Тебе» написано з великої літери. Мені здається, це натякає на більш загальне поняття, ніж сказано. І кожен має сам для себе це вирішити.
— Що для вас музика: професія, спосіб самовираження чи пізнання світу?
— Спосіб дихання.
— Які ви маєте улюблені творчі постаті?
— Я люблю всіх, хто віддав себе мистецтву. Мені важко говорити: Бетховен чи Моцарт. На мене дуже вплинув Бах, бо в ньому поєднані інтуїція та логіка на найвищому рівні, а з сучасних — Дж. Адамс, Г. Канчелі, Є. Станкович.
— Хто ще виконував ваші твори?
— Першу симфонію — оркестр радіокомпанії України під проводом В’ячеслава Блінова, Другу — Державний естрадно-симфонічний оркестр, диригував Кирило Карабиць. Звучали твори під час фестивалів «Київ мюзік фест» та «Прем’єри сезону», музиканти брали ноти для виконання в Німеччину, в Києві я грала багато, зараз відправила на міжнародний конкурс, не хочу поки говорить, який.
— Чи задоволені ви як автор сьогоднішнім виконанням?
— Я не задоволена — я щаслива. Це найкращий оркестр, і вони так гарно зіграли, і енергетика була така добра, і під час репетицій, і на концерті. Я дуже вдячна їм.
— Чи ви як автор якимось чином впливали на виконавську інтерпретацію?
— Я віддала ноти Володимиру Федоровичу, а він — дуже досвідчений музикант і сам може впоратись із усім.
— Чим захоплюєтесь у вільний час, якщо він у вас взагалі є?
— Сплю.
— Бажаю вам подальших творчих досягнень, та запитаю про ваші найближчі плани.
— Зараз ми будемо цю програму записувати у студії на компакт-диск.
